Ексклюзиви
середа, 02 вересня 2020 17:51

"Вода на 40 процентів складається із сечі. Не лізь"

Про що говорять на Карпатському морі

Карпатське море – штучне озеро на лівому березі річки Стрий між селами Довге та Сопіт Сколівського району на Львівщині. Його викопали 1979 року. Мало забезпечувати водою Львів і гідроелектростанцію. Наприкінці ­1980-х стався великий зсув – і будівництво зупинили. Потім був невдалий вибух під час розвідувальних робіт. Нині в Карпатському морі влітку цвітуть рожеві лілії

– За офіційною версією, тут мали бути водосховище і ГЕС. Але ходили слухи про військовий об'єкт для охорони західного кордону, – розповідає місцевий 65-річний Григорій Васильович. Сидить на волейбольному майданчику в центрі села. Поряд – Народний дім і пам'ятник борцям за волю України.

– Водосховище мало бути велетенське, – продовжує. – Хотіли чотири села затопити – Довге, Перепростине, Нові та Старі Кропивники. У 1980-х із Довгого відселяли людей. Давали квартири в Сопоті та паї в Ямельниці. Половина людей виїхала. Мої батьки вперлися. Куди ґаздам без поля і худоби? – П'є розливне пиво.

Автор: Анна-Лілія КОКОРА
  Люди відпочивають на березі Карпатського моря – штучної водойми між селами Довге та Сопіт Сколівського району на Львівщині. Його викопали 1979 року, мало забезпечувати водою гідроелектростанцію, яку зводили неподалік
Люди відпочивають на березі Карпатського моря – штучної водойми між селами Довге та Сопіт Сколівського району на Львівщині. Його викопали 1979 року, мало забезпечувати водою гідроелектростанцію, яку зводили неподалік

– Спершу був зсув. Потім мали тунель прокладати. Але піротехніки недобре розрахували. Вибух дав тріщину по горі, – показує вершину на лівому березі Стрия. – Стало ясно – водосховища не буде.

– Слава Ісусу Христу, Васильович! Віддихаєш? – односельчанин у кепці сідає поруч на лавку.

– Та, Якович. Розказую молодьожі про нашу станцію, – відповідає. – Бачили розмір тих будівель, шлюзів і труб? У них би й машина проїхала. ГЕС – то байки. До війни готувалися. Зайде американська армія з боку Польщі, а вони бац – дамбу зірвали.

– Але ж тоже дурні будували, – додає Григорій Васильович. – Трускавець за горами, вся Нафтуся пропала би.

На озері лунає музика. Люди смажать шашлики, засмагають і купаються. Обабіч дороги більш як на кілометр припарковано авто. Між ними намети зі столами, кріслами та парасольками. На дорозі – затор.

– Не купатимуся в болоті, – підходить до води чоловік у синіх шортах. Із-під сорочки видно великий живіт. – Немає, де стати. Їдемо додому.

– Ми шо дурно сюда 2 години перлися? Давай далі проїдемо, – каже огрядна жінка років 40 з довгим прямим волоссям. На пальцях масивні золоті каблучки.

– Та якби знав, що таке буде, не їхали б. Як тут можна нормально віддихати. Вода на 40 процентів із сечі. Не лізь.

– Юстя, вилазь із води! – жінка в солом'яному капелюсі сидить на пледі, нарізає кавун.

Підходить 6-річна дівчинка в рожевому купальнику. За нею – лабрадор.

– Ану, киш! – відганяє пса мати. Той не реагує. Тягнеться до ягоди. – Фу, я сказала! Вова! Де тебе чорти носять?

Високий накачаний лисий чоловік у шортах копає пса в живіт. Лабрадор скавчить, відбігає.

– Ви нащо мого собаку б'єте? – обурюється чоловік із зібраним у гулю волоссям.

– Бо ліз до жінки з дитиною. Тебе теж ударити? – Володимир хапає суперника за футболку. – Ти що такий умний? Молоко ще не висохло.

– Як не відпустите, подзвоню в поліцію, – втручається сивий у лляній сорочці. – Собака ні на кого не кидався. Всі бачили.

Жінка збирає речі. Кавун викидає під кущі. Всідаються в чорний BMW.

Із білого Lanos виходить білявка. Підкурює сигарету.

– Ви ж казали, що цього місця ніхто не знає, – повертається до подружки в короткій майці.

– Самі офігіли, скільки людей. У червні нікого не було.

– То все коронавірус. Кому це озеро було би треба, якби відкрили кордони? – долучається до розмови бородань. – І де ви стали?

– Трохи далі. Там поляна із соснами. У Стрию плавали.

– Ну то показуйте. Хочу яйця у воду вмочити.

– І з якого боку лізти?

– З пологого. Хапайся за гаки і притискайся тілом до поверхні, – троє чоловіків і жінка намагаються вилізти на 30-метрову покинуту будівлю ГЕС зі спускними шлюзами.

– Лєна, ти з нами? – питає низький чоловік із обгорілими на сонці плечима.

– Канєшно!

– Але давай так, шоб я не бачив. Бо не зможу лізти.

– Сцикло?

– За тебе, каліч, боюсь. Ше зірвешся.

Олена передає чоловікові окуляри. Дереться на стіну. Слідом на дах залазять чоловіки. Компанія фотографується.

– Дайте закурити, – просять у них двоє підлітків.

– А 18 є?

– Ні. Але ж ви нікому не розкажете.

– Беріть. Але не геройствуйте, пацани. Акуратно спускайтеся, – каже один із чоловіків.

Внизу компанія не знаходить окулярів Олени, які поклали під камінь.

– Малі придурки сп**ли!

Після опівночі з табору лунає пісня "Фантазер" білорусько-російського співака Ярослава Євдокімова.

– Хлопці, можете виключити? Всі спати хочуть, – підходять двоє чоловіків.

– Ми гуляємо. Не подобається – від'їдьте.

– Майте совість, тут же діти!

– Дядя, якшо шось не так – збираєшся і валиш.

Один із чоловіків іде до намету. Повертається з рушницею. Стріляє вгору.

– Як не виключите музику – всіх повідстрілюю!

Компанія замовкає. Згрібають речі. За 15 хв. від'їжджають білим бусом.

Над озером здіймається густий туман. Чути цвіркунів, сову і шум річки.

Зараз ви читаєте новину «"Вода на 40 процентів складається із сечі. Не лізь"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути