"Вода на 40 процентів складається із сечі. Не лізь"

Про що говорять на Карпатському морі

Карпатське море – штучне озеро на лівому березі річки Стрий між селами Довге та Сопіт Сколівського району на Львівщині. Його викопали 1979 року. Мало забезпечувати водою Львів і гідроелектростанцію. Наприкінці ­1980-х стався великий зсув – і будівництво зупинили. Потім був невдалий вибух під час розвідувальних робіт. Нині в Карпатському морі влітку цвітуть рожеві лілії

– За офіційною версією, тут мали бути водосховище і ГЕС. Але ходили слухи про військовий об'єкт для охорони західного кордону, – розповідає місцевий 65-річний Григорій Васильович. Сидить на волейбольному майданчику в центрі села. Поряд – Народний дім і пам'ятник борцям за волю України.

– Водосховище мало бути велетенське, – продовжує. – Хотіли чотири села затопити – Довге, Перепростине, Нові та Старі Кропивники. У 1980-х із Довгого відселяли людей. Давали квартири в Сопоті та паї в Ямельниці. Половина людей виїхала. Мої батьки вперлися. Куди ґаздам без поля і худоби? – П'є розливне пиво.

 

– Спершу був зсув. Потім мали тунель прокладати. Але піротехніки недобре розрахували. Вибух дав тріщину по горі, – показує вершину на лівому березі Стрия. – Стало ясно – водосховища не буде.

– Слава Ісусу Христу, Васильович! Віддихаєш? – односельчанин у кепці сідає поруч на лавку.

– Та, Якович. Розказую молодьожі про нашу станцію, – відповідає. – Бачили розмір тих будівель, шлюзів і труб? У них би й машина проїхала. ГЕС – то байки. До війни готувалися. Зайде американська армія з боку Польщі, а вони бац – дамбу зірвали.

– Але ж тоже дурні будували, – додає Григорій Васильович. – Трускавець за горами, вся Нафтуся пропала би.

На озері лунає музика. Люди смажать шашлики, засмагають і купаються. Обабіч дороги більш як на кілометр припарковано авто. Між ними намети зі столами, кріслами та парасольками. На дорозі – затор.

– Не купатимуся в болоті, – підходить до води чоловік у синіх шортах. Із-під сорочки видно великий живіт. – Немає, де стати. Їдемо додому.

– Ми шо дурно сюда 2 години перлися? Давай далі проїдемо, – каже огрядна жінка років 40 з довгим прямим волоссям. На пальцях масивні золоті каблучки.

– Та якби знав, що таке буде, не їхали б. Як тут можна нормально віддихати. Вода на 40 процентів із сечі. Не лізь.

– Юстя, вилазь із води! – жінка в солом'яному капелюсі сидить на пледі, нарізає кавун.

Підходить 6-річна дівчинка в рожевому купальнику. За нею – лабрадор.

– Ану, киш! – відганяє пса мати. Той не реагує. Тягнеться до ягоди. – Фу, я сказала! Вова! Де тебе чорти носять?

Високий накачаний лисий чоловік у шортах копає пса в живіт. Лабрадор скавчить, відбігає.

– Ви нащо мого собаку б'єте? – обурюється чоловік із зібраним у гулю волоссям.

– Бо ліз до жінки з дитиною. Тебе теж ударити? – Володимир хапає суперника за футболку. – Ти що такий умний? Молоко ще не висохло.

– Як не відпустите, подзвоню в поліцію, – втручається сивий у лляній сорочці. – Собака ні на кого не кидався. Всі бачили.

Жінка збирає речі. Кавун викидає під кущі. Всідаються в чорний BMW.

Із білого Lanos виходить білявка. Підкурює сигарету.

– Ви ж казали, що цього місця ніхто не знає, – повертається до подружки в короткій майці.

– Самі офігіли, скільки людей. У червні нікого не було.

– То все коронавірус. Кому це озеро було би треба, якби відкрили кордони? – долучається до розмови бородань. – І де ви стали?

– Трохи далі. Там поляна із соснами. У Стрию плавали.

– Ну то показуйте. Хочу яйця у воду вмочити.

– І з якого боку лізти?

– З пологого. Хапайся за гаки і притискайся тілом до поверхні, – троє чоловіків і жінка намагаються вилізти на 30-метрову покинуту будівлю ГЕС зі спускними шлюзами.

– Лєна, ти з нами? – питає низький чоловік із обгорілими на сонці плечима.

– Канєшно!

– Але давай так, шоб я не бачив. Бо не зможу лізти.

– Сцикло?

– За тебе, каліч, боюсь. Ше зірвешся.

Олена передає чоловікові окуляри. Дереться на стіну. Слідом на дах залазять чоловіки. Компанія фотографується.

– Дайте закурити, – просять у них двоє підлітків.

– А 18 є?

– Ні. Але ж ви нікому не розкажете.

– Беріть. Але не геройствуйте, пацани. Акуратно спускайтеся, – каже один із чоловіків.

Внизу компанія не знаходить окулярів Олени, які поклали під камінь.

– Малі придурки сп**ли!

Після опівночі з табору лунає пісня "Фантазер" білорусько-російського співака Ярослава Євдокімова.

– Хлопці, можете виключити? Всі спати хочуть, – підходять двоє чоловіків.

– Ми гуляємо. Не подобається – від'їдьте.

– Майте совість, тут же діти!

– Дядя, якшо шось не так – збираєшся і валиш.

Один із чоловіків іде до намету. Повертається з рушницею. Стріляє вгору.

– Як не виключите музику – всіх повідстрілюю!

Компанія замовкає. Згрібають речі. За 15 хв. від'їжджають білим бусом.

Над озером здіймається густий туман. Чути цвіркунів, сову і шум річки.

×