Зоя Звиняцьківська презентувала книжку про українську моду
У столичному "Мистецькому арсеналі" історикиня моди та стилістка 49-річна Зоя Звиняцьківська презентувала книжку "In Progress. Дрес-код України доби Незалежності". Прийшло кілька десятків людей. Пригощають білим вином.
– 20 років працювала журналісткою й писала про моду, – розповідає Зоя Звиняцьківська. Вдягнута у чорний костюм і червоний светр. – Дружила з дизайнерами 1990-х. Накопичилася велика кількість фотографій та інформації. Створила архів.
Потім захотіла видати альбом. Коли переглянула ті світлини, подумала: найкраще, що можу зробити для української моди, спалити їх. Виглядали жахливо. Дивувалася, як могла брати в цьому участь.
Та згодом зрозуміла – на них не можна дивитися, як на французьку моду. Вони не гірші, а інші. Українська мода – це як купити кота й питати, чому він не гавкає.
Міжнародна спільнота поділяє світ на Західну Європу й Африку. Наша мода – частина першої. Ми не поганий відбиток Заходу, а особистість із власною ментальністю. У нас інша культура, прагнення. З цієї точки зору наша мода ідеальна.
28-річна Христина Астапцева розповідає друзям про свою дисертацію. Вона в коричневій шубі з блискучою брошкою. На шиї – масивні червоні буси. Тримає келих вина.
– Я пишу про моду. Прийшла на презентацію до Звиняцьківської як до свого кумира, – говорить Христина. Працює в Національній бібліотеці імені Володимира Вернадського. – Модні поради не міняються сторіччями. Етнічні мотиви завжди популярні, не треба перевантажувати образ аксесуарами. Але наша сучасна культура – це циганщина і "пшонкастайл". Коли йду вулицею, хочу всіх перевдягнути. По людині видно, що в неї в душі. Якщо хаотично одягнена, значить, усередині – безлад.
Колега Астапцевої Євгенія Коцюба, 57 років, у білій кофті, коричневих штанях із квітковим принтом, чорній жилетці й коричневих чоботах, ствердно киває і сором'язливо усміхається.
– Подивіться на мою коліжанку, – киває в її бік Христина. – Одразу видно, що Євгенія Юріївна – різнопланова особистість. Її жилетка з натуральної вовни. На одязі флористичний орнамент. Розуміється на етностилі й хороших матеріалах. Оксамитові брючки – це вічний королівський матеріал. Одягнута стильно й зручно. У замшевому взутті багато бігає Києвом. Воно не крикливе, не виривається з образу. В Європі всі так ходять.
У центрі залу високий чоловік у довгому бордовому пальто розповідає, як працював над книжкою. На чоло спадає пасмо темного волосся. Це – дизайнер книги 23-річний Гліб Муха.
– Скачав програму на комп'ютер і зробив два розвороти в стилі італійського журналу Vogue. Тегнув Зою у Facebook. Вона запитала, в якому журналі це було. Зізнався, що пів години тому завантажив програму. Після знайомства довірила мені зробити книжку. Вона не про одяг, а про зміну уявлень. Мода стає частиною культури.
Ескізи свого вбрання малюю сам. Подобається щось вигадувати. Доки молодий, можна носити дивні речі. Замовляю їх в ательє.
– Одягнув штани моєї бабусі, які вона купила 1984 року, – приєднується до розмови Антон Яременко, 29 років, редактор відділу моди української версії журналу Harper's Bazaar. Демонструє світлі розкльошені донизу джинси. Зверху білий светр із квітами. На спині – наплічник. – Светр і рюкзак брендові. Кеди купив на розпродажі в Копенгагені. Для мене головне, щоб річ подобалася. Досі ношу сорочку, яку мама купила на секонд-хенді за 5 гривень.
До штанів Яременка придивляється співавторка книжки Дарія Сипигіна.
– Українці класні. З будь-якого ресурсу намагаються зробити стильний образ, – Сипигіна поправляє комір довгої чорної шуби. – Шубу з натурального хутра купила в секонд-хенді років у 10. Вважаю це розумним споживанням. Вінтажні сережки придбала в Америці. Там це нікому не потрібно, а я люблю такі речі.
Презентація починається близько 18:30. На великому екрані показують фото з колекцій українських дизайнерів від 1991 року до сьогодення. Дизайнер 37-річний Андре Тан коментує світлини.
– Украинцы самые модные из всех стран СНГ, кроме прибалтов – они всегда выделялись. Одежда – это искусство, а не потребление, – каже Андре Тан. – Чтобы создать что-но новое, нужно знать историю моды и анализировать все, что происходит в мире. Появилось много людей, считающих себя специалистами в моде. Раньше жены олигархов пели и открывали салоны красоты, а сейчас становятся дизайнерами. Уровень культуры падает.
Недавно про Андре Тана зняли документальний фільм. Прем'єра запланована на 8 березня.
– В фильме рассказываю о своем пути к славе. Много людей считают, что мода – это красивый бизнес, где все просто. На самом деле дизайнер должен тяжело работать каждый день. Я не просыпаюсь в 12 часов с бокалом шампанского.
Книжку Звиняцьківської продають за 990 гривень. Гості підходять до авторки – сфотографуватися і взяти автограф. Дівчина років 16 у сірих брюках із високою талією просить Звиняцьківську взяти до себе в асистентки. Та на мобільний фотографує її номер.
– У телефоні маю 1200 знімків свого кота. Ви не зможете з ним конкурувати. Краще напишіть мені про себе так, щоб я вас згадала, – сміється Звиняцьківська і залишає дівчині свій номер.
2 
35413
Коментарі