День народження Будди святкують три дні

Унаватуна – курортне містечко на півдні Шрі-Ланки. Є декілька магазинчиків, ятки з фруктами. Біля нашого готелю – єдиний магазин вина. Працює до 21:00. Місцевий червоний ром – смачний, з пряним присмаком. Хоч би скільки випив – немає похмілля. Пляшка на 750 мілілітрів коштує 2400 рупій (1 рупія дорівнює 16 коп. – Країна), у кафе за півлітра – 500 рупій.

Через сайт TripAdvisor знаходимо ресторанчик Mati Gedara. Над свічками в глиняних макітрах гріється білий і коричневий рис, сочевиця, манго карі, тушковані овочі, зелений салат, гостра підливка із чилі. За 350 рупій набираємо скільки хочемо.

У ланкійській кухні – багато жирного, смаженого і випічки. Просто на вулиці готують роті – грубі лаваші з яйцем, перцем і рибним фаршем; коту – посічені на локшину роті з овочами, куркою або морепродуктами; карі райс – смажений рис із гострими овочами; кульки з далу і цибулі, нут з арахісом. Усюди чавлять соки з авокадо, манго, папаї, саусепу, кавуна. Смажений тунець на грилі в туристичних ресторанах коштує 700 рупій, у місцевих – 150.

 

Каву приносять слабеньку. Зате сервірують у колоніальному стилі. На таці порцеляновий чайник із кавою, чашки з блюдцями, цукерничка і слоїк із молоком. Справжню каву можна знайти в німецьких пекарнях Deutschecafe. Цейлонського чаю немає – всюди "Ліптон" у пакетиках. Пачка цигарок Dunhill коштує 1300 рупій, місцевих Gold Leaf – 1000.

На морі – велетенські хвилі. Для серфінгу – рай. У воді багато отруйних блакитних медуз. Вжалене місце пече і свербить. За кілька годин утворюється пухир. Зайшли в аюрведичну аптеку. В будці сидить висушений дідок в окулярах. Усюди навалені баночки з тріфалою, ашвагандхою, расаяна-сиропами, мазями, чаями. У брудних скляних банках – сушені рослини й корінці. Дід дістав із полиці саморобну мазь, витер рукавом пилюку і продав нам. За кілька днів пухирі зійшли.

Уночі так само спекотно, як удень. Є комарі і москіти. Готелем бігають таргани на півдолоні, щурі. Пляжні кафе виносять столики до води і розставляють смолоскипи. Під час вечері хвилі океану обмивають ноги.

Дуже мало жінок ходять у сарі. Ті не такі пишні, як в Індії. З простих тканин, без блискіток і вишивки.

П'ємо каву на пляжі в Коггалі. Підходить маленький усміхнений дідок, сідає за столик поруч, витягає з кулька саморобних слоників із кокосових горіхів, розкладає на столі. Дивиться на нас і усміхається. Нічого не каже. Купили тих слонів.

Уздовж узбережжя дешевше і зручніше їздити не на тук-туках (рікшах. – Країна), а автобусами. Курсують кожні п'ять хвилин. Чим сильніше засмагнеш і забрудниш одяг, тим менше водії просять за проїзд. За кілька днів ціна впала з 50 до 20 рупій. Автобуси прикрашені статуями Будд, лотосами й електричними гірляндами.

Їдемо з Унаватуни до портового містечка Галле. Круглий півострів оточений стіною-фортом із маяком і бойовими укріпленнями. У бійницях цілуються закохані. Всередині форту – вулички з бруківкою, картинні галереї, кав'ярні, білі костели з вітражами.

Від Унаватунської залізничної станції йде дорога до храму Yatagala Raja Maha Viharaya – найстарішого і найсвятішого на південному узбережжі. Від станції годину йдемо селом, потім піднімаємось довгими сходами. Внизу залишаємо взуття. Храм видовбаний у скелі, всередині – 9-метрова статуя лежачого Будди. Перед входом – велика кам'яна площа з його статуєю, пагодою та обвішаним гірляндами деревом бодхі. Під таким на Будду зійшло просвітлення.

До храму потрапили близько шостої вечора. З нами нагору піднімались одягнуті в біле ланкійці. Білий колір символізує внутрішню чистоту. Прийшли якраз на пуджу – буддистську службу Божу. Всі стали в шеренгу на площі. Монах прочитав проповідь під ритмічний барабанний бій. Потім стали одне навпроти одного. Через кожні руки передавали до храму тарілки з підношеннями. Спочатку з білими квітами, потім – із зеленими листками, далі – із синіми, жовтими й червоними квітами. Почали передавати тарелі зі спеціями й прянощами. Літні чоловіки несли таці зі склянками води. Люди доторкались до них і складали руки в молитовному жесті. Діти несли солодощі, а літні жінки – пакети з одягом монахів. Усе передавали до храму і ставили біля підніжжя статуї. Всі – чоловіки, жінки і діти – усміхались.

 

На вокзалі неможливо купити квитки заздалегідь. Тільки у день від'їзду. Білети – картонні картки два на три сантиметри. На них вказано, звідки й куди прямує поїзд, ціна і клас вагона. В кожному вагоні є по два туалети з біде. Навіть душ можна прийняти. Є три класи поїздів, але на всі квитки продають без місць. Щойно поїзд прибуває, в нього завалює натовп. Хто не сів – їде стоячи. В першому класі не відчиняються вікна – працюють кондиціонери, прохолодно. В другому зручні сидіння по двоє. У третьому – тверді по троє, як у наших електричках. Якщо пощастить зайняти місце – в туалет не встанеш.

Заходимо поїсти в забігайлівку у місті Канді. Дуже гамірно і брудно. На столах – склянки з нарізаними газетами. Люди витирають ними рот і руки, кидають на землю. Їжу приносять на великих тарілках, замотаних харчовою плівкою – щоб не мити.

Головна точка Канді – храм, де зберігається зуб Будди. При вході чоловіків і жінок обшукують окремо. Мене завернули через шорти. В комірчині жінки-поліцая переодяглася в штани. Далі треба здати взуття. Біля самого входу – ряди торговців, що продають глиняні лампадки з кокосовим маслом, аромапалички й тарілки з живими лотосами. Нахилилась понюхати квіти. Продавець насварив: "Не нюхай! Будда буде нюхати!"

Залізничну дорогу з Канді до Елли вважають найкрасивішою в світі. Проїжджаємо крізь густі тропічні ліси, чайні плантації, гори і долини. Вагонами носять порізані манго в солоних спеціях, смажений нут, випічку, креветки в клярі, воду, чай. Люди відкривають двері в тамбурі й милуються краєвидами, звісивши ноги з поїзда.

Номер у готелі Ella Hide View забронювали через booking.com. Будівля на горі. З балкона видно вкриті туманом після дощу гори. Залітають птахи, заповзають бурундуки і ящірки. Літають метелики величиною з долоню. Сніданок сервірували на відкритій терасі. Принесли тарелі з фруктами, тости з джемом, роті, кокосовий салат. На наш стіл залетіла чорна жовтодзьоба птаха, пострибала по столу і заходилась дзьобати кавун. Власник готелю каже, що знайшов її поранену і виходив, тепер вона щодня прилітає снідати.

День народження Будди святкують три дні. На головній вулиці Елли поставили шатро. Зібрався натовп, монахи провели пуджу. За довгими столами ланкійці накладають усім у тарілки рис, рибу карі, тушковані овочі. Поруч стоять стільці. Тарілки вкриті великими зеленими листками, щоб потім не мити. Всі беруть страви руками. На виході пригощають фруктовим салатом. Далі стоїть умивальник, щоб помити руки.

На честь свята обіди влаштовують по всій країні. Будівлі й магазини обвішані лампадками і гірляндами, храми світяться цілу ніч, на водоймах плавають велетенські лотоси з рисового паперу.

Їхати з Елли до Унаватуни поїздом займе добу. Таксі – 5 годин за 100 доларів. Домовляємося з тук-туком за півціни. Хлопець забирає нас о шостій вечора з готелю. Узяв молодшого брата, щоб мати заміну. Заїжджаємо в буддистський храм. Каже, без молитви в дорогу не вирушає.

×