10 речей із зони відчуження і спогадів, пов'язаних із ними
1. Батарея. Вони у нас малі були. На двокімнатну квартиру – дев'ять секцій. Цього вистачало обігрівати приміщення так, щоб кватирки цілу зиму відкриті були.
Цю батарею моя старша дочка Наташа досі пам'ятає. Якось вихователька дитсадка поскаржилася, що вона довго одягається і затримує всю групу. Кажу, доню, будемо тренуватися. Поставив її біля батареї й учив одягатися та роздягатися швидко. Замучилася вона шубу стягувати й натягувати, але навчилася. Минуло 20 років. У квартирі в Прип'яті за цей час ні разу не були ні дочка із сином, ні дружина – не хотіли дивитися на мертве місто. А потім якось Наташа попросилася зі мною поїхати. Зайшла до кімнати й у той куток до батареї – шасть. "Папа! Вот тут ты меня треновал!" Так, по-дитячому, й сказала – треновал.
2. Гінекологічне крісло. З роддому його мародери витягнули. Але вирішили, що користі з нього мало, тому покинули в кущах. Пологовий будинок будували "на виріст". У Прип'яті жили 50 тисяч людей, а він був розрахований на 100 тисяч.
Моя дружина тут народжувала сина. 8 листопада 1985 року з'явився на світ Міша. Чоловіків тоді в пологовий не пускали, можна було тільки передачу принести й через вікно на дружину подивитися. Я був щасливий, вірші жінці писав, листи. Іду від неї додому і розумію, що друзів тут не маю, бо тільки нещодавно приїхав. Випити за народження сина нема з ким. Зустрів трьох хлопців, раз їх десь бачив. Кажу: "в мене син родився, а обмити нема з ким." Вони сміються: "в чому проблема, ходім!"
3. Чортове колесо. Всі діти чекали дня відкриття атракціонів, бігали дивитися, як ідуть останні приготування. Я теж ходив спостерігати, як встановлюють машинки, каруселі. Ось тут, під ялинами, росли гриби. Я знайшов бабку і красноголовика. Нарешті все було зроблено, й усі чекали на відкриття – 1 травня. Але 26 квітня стався вибух. Це колесо не зробило жодного оберту. У Прип'яті біля нього одна з найнебезпечніших зон. Радіація тут – тисячу мікрорентген, нормою вважають до 20.
4. Портрети керівників СРСР. У підсобці Будинку культури залишилися портрети діячів Радянського Союзу, які підготували для параду 1 Травня. Коли з міста евакуювали людей, портрети і транспаранти ніхто не взяв.
Дехто недолюблював святкові мітинги, паради, бо ходили туди з примусу. Хто ігнорував – мав проблеми. Але зараз я сумую за парадами на 1 Травня і 7 Листопада. Це були два дні, коли міг побачити абсолютно всіх жителів міста, – навіть тих, із ким давно втратив зв'язок.
5. Шафа. Був дефіцит меблів. Люди роками стояли в черзі за диванами, шафами, кухнями. Тато сам зробив шафу в дитячу й стінку – в свою з мамою кімнату. Змоделював їх так, що були подібні до тодішніх чехословацьких меблів. На шафі стояли кришталеві вази, це вважали модним. Мої друзі не раз розказували, як били ті вази і як після того батьки били їх.
Задня стінка шафи розмальована. Це робота моєї сестри Оленки. Зобразила себе з принцом, хатку, сонечко – так уявляла щасливе життя. Батьки дозволили їй помалювати крейдою. Потім шафу приставили до стіни, а малюнки стерти забули.
6. Маска зайчика. Новорічна маска належала моєму братику В'ячеславу. Йому було 5 років, коли мама купила її. Тоді особливого вибору не було: всі хлопці були зайчиками, а дівчата – сніжинками.
7. Розбите вікно. У моєму будинку вікна вибили мародери. Зрізали батареї, труби. Не зносити ж їх із дев'ятого поверху, а ліфт не працює. Тому викидали через вікна. Потім здавали на металобрухт.
8. Лялька в протигазі. Туристам здається, що фотографії з лялькою в протигазі в дитсадку зображають дух покинутого після вибуху міста. Тому натягують їх на всіх ляльок, яких тільки знаходять. А потім розказують, що діти в Прип'яті гралися протигазами й училися ними користуватися. Нічого такого й близько не було. Також не вірте, що іграшки почорніли через радіацію. Це – робота вітру, пилу й дощу.
9. Мох. Це – найнебезпечніша річ у зоні. Вбирає всю радіацію, буквально витягуючи її з землі. Також у ньому затримується радіаційний пил, який дощі змивають з асфальту й плит. Поряд більш-менш нормальний фон, а на моху прилад показує понад 250 мікрорентген – у 12–15 разів вище за норму.
10. Ківш від екскаватора. Ми його знайшли випадково, коли вимірювали радіацію. Забрели в ліс неподалік радіозаводу "Юпітер". Побачили за деревами, але близько не підходили. Бо з кожним кроком дозиметр показував усе більшу радіацію. Думаю, це – ківш від машини, якою розгрібали уламки після пожежі на станції.
5 
35413
Коментарі