Ми ні разу не відчували цензури чи недоброзичливості з боку Москви, – каже речник Української православної церкви Московського патріархату отець Георгій Коваленко
Отець Георгій у суботу 1 березня о 14.00 чекає мене біля станції метро "Дніпро". Через пробки не встигаю добратися з Лісового масиву. Священик сидить у сімейному мінівені Ford Galaxy, розмовляє по телефону. Пропонує говорити прямо в авто, бо за годину має бути в прямому ефірі Громадського радіо, а після цього – на Громадському телебаченні і в Лаврі.
Їдемо до метро "Арсенальна".
– Потім сяду в метро й поїду на Хрещатик, – каже.
Одягнений у чорне кашемірове пальто й чорні штани.
Часто їздите в метро?
– Постійно. Якби так робили наші президенти й чиновники, інакше дивилися б на людей. А то за останні 20 років перестали жити з нами в тих самих будинках, ходити тими самими вулицями, на ті самі ринки. Стали небожителями, але так і не стали людьми.
З айфону четвертої моделі, закріпленому навпроти керма, лунає музика. Пояснює, що телефон старий, але доки працює – не мінятиме.
– Це Андрій Макаревич. В його останньому альбомі є пісня "Переворот", що описує те, що відбувається в нас. Слухаю 30 з лишнім років і ходжу на всі його концерти. Недавно у Facebook прочитав заяву Макаревича і запостив (у блозі на snob.ru співак звернувся до росіян із проханням не роз'язувати війну з Україною. – "Країна").
Отець Георгій запитує, якою мовою краще спілкуватися. Переходимо на українську.
Вдома якою розмовляєте?
– Російською. Коли батьки вчилися, всі школи в місті були українські. Коли школярем був я, всі, окрім однієї неповної, – російські. Коли пішли в школу мої діти, знову всі українські. Я ріс у російськомовному середовищі, але з дитинства від бабусі та прабабусі чув лише українську.
Доречно було "воскрешати" мовне питання у Верховній Раді?
– Питання мови в Україні взагалі не має підніматися. Головне не те, якою мовою говориш, а щоб тебе розуміли. Так каже апостол. У Церкви є богослужбова мова – церковнослов'янська. Але якщо бажає громада, архієрей благословляє – у нас служать і українською, і румунською, і грецькою, і грузинською.
У Ростові відбулася прес-конференція Віктора Януковича, де він переконує, що не винен у кровопролитті. Хочете йому щось сказати?
– У Facebook, щойно закінчилася прес-конференція, написав: Янукович або ті, хто його інформує, брешуть, що озброєні люди в Києві громили храми. Жоден храм у столиці не був захоплений чи розгромлений.
Священики всіх конфесій вийшли на Майдан закликати до примирення. Чи можливе об'єднання церков?
– А чи можливе на тлі цих подій об'єднання партій? Якщо – ні, то чому вони вимагають цього від конфесій? Бажають поставити церкву на службу державі? У нас це називається служба кесарю. А Господь говорить: віддайте кесарю кесареве, а Богу – Боже. Ми щиро прагнемо об'єднання церкви, і це нам болить уже 20 років. Розділення відбулося через втручання політики і нею не зцілиться. Треба вилікувати цю рану так, щоб не виникло нових розділень.
Хто мав би очолити об'єднану церкву? Що думає про це Константинополь?
– П'ять років тому Вселенський патріарх висловлював свою позицію, коли був у Києві. Казав, що мріє побачити об'єднану православну церкву на чолі з патріархом Володимиром. Зараз почала працювати комісія з міжцерковного діалогу.
Митрополит Володимир останнім часом дуже хворів. Як почувається тепер?
– Останнє підписане ним звернення до вірян було 20–21 грудня. Потім не міг говорити, підписувати папери. Деякі речі йому читали вголос, і ми бачили з реакції, що він схвалює. Це були рішення на зразок привітання з днем народження архієрея. Знакових рішень він уже не міг ухвалювати. Стан стабільно важкий, але є й позитивна динаміка. Ми чекали, що ось-ось Блаженнійший повернеться хоча б до богослужінь. Але минуло Різдво, Хрещення, Стрітення, настав Великий піст, і події в країні буремні. Саме тому зараз його функцію виконує Священний синод на чолі з місцеблюстителем митрополитом Чернівецьким і Буковинським Онуфрієм. Якщо Господь дарує Блаженнійшому зцілення, то він повернеться. Його місця ніхто не займав. Якщо Господь призове його, то не раніше як за 40 днів після цього дня собор єпископів обиратиме нового предстоятеля.
Митрополита Онуфрія у Twitter'і назвали "церковним яструбом".
– Чому яструб – не знаю. Я б його назвав голубом – з точки зору чистоти й молитовності. Людина духовна, чернець, любить монастирі, їздити на Афон. У нього монастирів на Буковині зараз більше, ніж було до війни. В його єпархії монастир, де вікарій владика Лонгін всиновив понад 400 дітей, зокрема й ВІЛ-інфікованих. Парафії служать і за новим стилем і за старим – церковнослов'янською, українською, румунською. Кожна людина складніша за ярлики, що на неї вішають.
Священики Української православної церкви Московського патріархату були на Майдані. Чи дискутували всередині церкви щодо цього?
– Таких дискусій, які б щось змінили, не було. Церква не ділить людей за політичними ознаками. Наші люди були і на Майдані, і на антимайдані, і за їх межами. Не все вдалося, але й нині церква є інституцією, яка єднає всю Україну. І в Криму до нашого слова дослухаються. Щойно розмовляв із Донецьком, де на мітингу першому дали слово священику.
Ваші священики відспівували загиблих.
– У Сумах владика пропонував собор для відспівування. На жаль, обрали театр. На початку подій на Майдані нам пропонували поставити там молитовний намет. Ми порадились і відмовилися. Свого часу не благословили намету під Радою, де люди протестували проти ідентифікаційних номерів. Політичний мітинг – не місце для повноцінних богослужінь. У Києві достатньо храмів і монастирів.
Чи змінилися за цей час священики?
– Не скажу за всіх, але я був на Грушевського між барикадами і "Беркутом". Цей досвід дав відчуття реальності віри. Називаю це християнством прямої дії. Бо кордон добра і зла пролягає не по Грушевського, а по серцях людей.
Всі бачили трьох ченців, які вийшли на Майдан, ні з ким не погоджуючи, коли вже другу добу тривало силове протистояння. Коли стріляли, кидали коктейлі Молотова, вибухали гранати, летіло каміння – вони з хрестом і двома іконами стали між "Беркутом" і людьми. І на 22 години настало перемир'я. Господь дав шанс. На той час ще ніхто не загинув. Але після цього їх почали використовувати як живий щит. Їм під ноги летіли пляшки з займистою сумішшю, з-за спин стріляли. Вони перехрестилися і хресною ходою пішли. І жоден із тих, хто там стояв, не постраждав.
Кого з політиків можна назвати християнами?
– Не треба нікого канонізувати. Кожен із нас в якийсь момент проявляє себе як християнин, а в інший – коїть гріх. Коли ми називаємо прізвища, віддаємо людині шану, то відбираємо в неї частину нагороди на небі. Людська любов дуже плинна.
Їдемо в метро до "Хрещатика". Біля ескалатора отець Георгій дає копійки жебракові.
– 23 лютого була інформація, що хочуть захопити Києво-Печерську лавру. Самооборона Майдану забезпечила охорону. Хтось з Майдану прийшов молитися під святиню, хтось підтягнувся на заклики в соцмережах. "Правий сектор" виступив із заявою, що не планує захоплень. Я знаю їхнього прес-секретаря Артема Скоропадського. Він наш вірянин. Зателефонував йому. Петро Порошенко, теж православний, подзвонив політологу Ігореві Жданову, запросили депутатів. В результаті все обійшлося.
Біля входу до телерадіокомітету, на Хрещатику, 26, отець прощається. Домовляємося продовжити розмову наступного дня.
У неділю о 9.00 отець Георгій служить у храмі Віри, Надії, Любові і матері їхньої Софії на Печерську. Це їдальня дитсадка у новобудові, яка у вихідні перетворюється на храм. На службу прийшли близько 30 вірян з дітьми. Малеча ріже проскури і розливає запивку для причастя. Отець виголошує проповідь українською. Цього дня церква відзначає Прощену неділю. Парафіяни просять одне в одного вибачення. Після служби п'ють чай з печивом і цукерками.
Зустрічаємося після літургії. Отець Георгій каже, що за годину має виступати зі сцени Майдану, а доти – записати звернення до українців для телеканалу "1+1" біля Андріївського храму.
Росія ввела свої війська на територію Криму. Що може зробити церква?
– Церква не благословляє війну. Ми будемо молитися за мудрість наших правителів. Будуть капелани, які окормлятимуть солдатів. Будуть ієрархи, які намагатимуться стати посередниками в діалозі. Є історичні приклади, коли віряни однієї церкви залишалися по різні боки барикад. І отці робили не політичний вибір, а пастирський. Владика Миколай Японський, росіянин в Японії, яка воювала з Росією, благословив японців-священиків молитися за японців-воїнів. Коли війна закінчилася, це підняло авторитет церкви. Але капелан не має стати політруком чи замполітом. Це – тонка грань.
Не боїтеся, що ваша думка піде всупереч офіційній позиції Російської православної церкви?
– Ми ні разу не відчували цензури чи недоброзичливості з боку Москви. Навіть мовчання патріарха в багатьох випадках можна трактувати по-різному. Зокрема, як солідаризацію з церквою, що представляє його в Україні. Мені невідомо, щоб він протягом цих подій підтримував насильство. Позиція церкви у глобальних питаннях однозначна. Але ми живемо у світі інформаційних війн, пропаганди. І російські ЗМІ цим займаються успішніше за наші. Православні в Росії слухають російські канали, і їм немає з чим порівнювати. Закликаємо їх молитися. Віримо, що молитва допоможе побачити вихід.
Було звернення владики Онуфрія і відповідь на нього патріарха Кирила, де він підтримав дії російського президента.
– Відповіді не було. Це була новина, яку вкинули як відповідь. (Ввечері того ж дня з'явилася виважена відповідь патріарха. – "Країна").
Тобто джерело – не РПЦ?
– Не патріарх. Фразу можна вийняти з контексту, але вона не є позицією церкви.
Намісник Лаври владика Павло підтримував Януковича і навіть порівняв його з Христом.
– Це не офіційна позиція. Владика Павло – чудовий господарник, але як спікер не завжди точно формулює думки.
Під'їжджаємо до Андріївської церкви. Отець Георгій швидко піднімається з телевізійною групою сходами. Його звернення у зв'язку зі вводом російських військ в Україну записують за хвилину.
У машині відповідає на телефонний дзвінок із радіо "Марія". Домовляється про ефір у понеділок на 14.00.
Багато стереотипів щодо УПЦ Московського патріархату. Дехто каже, що священики висловлюються занадто жорстко, зокрема проти людей нетрадиційної сексуальної орієнтації.
– Мене навіть звинувачували у гей-пропаганді. Бо я сказав: якщо так посилено боремося з геями, давайте так само боротися з перелюбом та іншими гріхами. Давайте організовувати мітинги проти корупції, абортів, розлучень. Коли людина кидає родину або зраджує, з погляду Священного Писання, це так само неприродно, як одностатеві шлюби.
Об 11.40 виходимо з авто біля Лядських воріт і рушаємо до сцени Майдану. Нас перепиняє літня жінка. Просить дозволу сфотографувати отця: "Бачила вас по телевізору". Він погоджується. Підходить худий високий хлопець у камуфляжній куртці.
– Отче, помоліться за мого батька, він у реанімації.
– Як звати?
– Віктор.
– Молитимуся, – кладе руку хлопцеві на лоба і благословляє.
– Зателефонуйте мені, – каже наостанок і йде за сцену.
За 15 хв на сцену Майдану виходять керівники і представники українських церков. Починається віче.
– Сегодня Прощенное воскресенье, – отець Георгій звертається до людей російською. – Прошу у вас всех прощения от имени всей церкви.
Майдан реагує бурхливими оплесками.
Як простити тих, хто вбивав? – продовжуємо розмову телефоном за кілька годин.
– Простити – не означає забути. Простити – щиро побажати іншій людині навернутися до справжнього каяття. Вчора на ефірі жінка подзвонила: як простити, коли вбили 20-річного сина? Я втішив її, як міг. Потім сказав: навіть не можу зрозуміти, що це таке, бо мої діти такого самого віку, і вони живі. Тому не давав їй порад. Я не є людиною, яка не помиляється. Статус офіційного речника не дає додаткового розуму.
За що молитеся?
– За упокій тих, хто загинув. І робитиму це щодня протягом посту. За здоров'я тих, хто зараз у лікарнях. За нашу країну і кожну людину, яку знаю.
Якби ви зверталися до силовиків і людей, які взяли до рук зброю, це були б різні звернення?
– Кожен із тих, хто винен у смертях, не може почуватися переможцем. Гріх має бути спокутий. Але зараз політична ситуація дуже напружена. І перш ніж застосовувати церковні методи, має бути справедливий суд.
Суспільство мілітаризується. Чи варто дозволяти вільне носіння зброї?
– Півроку тому був би категорично проти. Але зараз на одному з ефірів слухав народного депутата-афганця, який пропонує роздати людям зброю. Я не став з ним сперечатися. Згадав, що годину тому мені телефонувала дружина, що у нас у дворі стоїть юрба людей і "швидка". І дружина не розуміє, що там відбувається. В цей час підійшов 5-річний син і став говорити в трубку: тату, приїзди до нас, іди до цих людей, побалакай з ними. А вдома стара мати, дружина, син і четверо доньок. Як вони можуть захиститися? Є країни, де військові постійно зі зброєю, зброя вдома – Ізраїль, Швейцарія. Це стабілізує суспільство. Я не знаю відповіді на це запитання. Це має вирішувати громада. Якщо армія і міліція не захищають, у людей мають бути важелі впливу.
Отець Георгій завершує розмову. Пояснює, що йому телефонують із російського телеканалу "Дождь", а він ще не читав останніх новин. Увечері виступає в програмі "Шустер-live".
7 
1
Коментарі