В нарешті запущеній міській електричці в Києві поки більше авантюрного популізму, аніж бажання влади дійсно реформувати інфраструктуру й заробляти на пасажирах. Відтак новий зручний вид транспорту ризикує впасти жертвою політичної кон'юнктури. Як це вже сталося з аналогічними проектами у Вишгороді й Львові. Тож нехай кияни не поспішають платити Партії Регіонів голосами за цей дарунок.

Багато киян радіють, що завдяки новому сполученню можна пересуватися містом значно швидше, та ще й дешевше. Прем'єр Азаров і київський градоначальник Попов похизувалися на телеекранах і рекламних плакатах напередодні столичних виборів-2012. Однак, двотижневий досвід роботи міської електрички показав, що за все це столиця заплатить болючу ціну.

Виявилося, що заради нового проекту "Південно-Західна Залізниця"… зняла з приміських маршрутів 14 електропоїздів. Відповідно, вже скасувала чи змінила більше двадцяти рейсів, в тому числі в "години-пік". Причому різко зменшили кількість потягів, що зупиняються на кількох ключових станціях Києва, – посеред важливих промзон та житлових масивів.

Таким чином, десятки тисяч мешканців довколишніх областей, які задешево працюють на столичних підприємствах, в лікарнях та дитячих садках зіштовхнулися з труднощами. Навесні з'явиться ще одна велика група обділених пасажирів. Столичні дачники, навпаки, їздять електричками в депресивні райони Київщини, де створюють певну кількість робочих місць і підтримують місцеві бюджети. Міська електричка не допоможе більшості таких пасажирів: вона не компенсує скасовані зупинки. Тепер вони змушені витрачати додатковий час і значно більші гроші в приватних маршрутках. Та ще й ризикувати потраплянням у ДТП чи затор на сумнозвісних українських автодорогах.

Безумовно, кільцеве пасажирське сполучення в столиці має існувати й розвиватися. Однак цікаво, що заважає включити його у вибудувану десятиріччями транспортну схему – замість ламати її. Якщо не вистачило коштів на придбання додаткових електропоїздів, то незрозуміло, чому державна "Укрзалізниця" водночас закуповує подарункові статуетки по 40 тисяч гривень за штуку та позолочені мобільні телефони. Якщо команда Олександра Попова не може вповні фінансувати проект міської електрички – чому проїзд у ній коштує менше, ніж у метро, – лише 1,70 грн? Запитань багато, тим більше, що влада досі не роз'яснила до ладу, хто за що саме платить і відповідає в новому виді транспорту.

Відтак міську електричку може спіткати доля іншого політичного проекту "регіоналів": зручного дизель-поїзда Київ-Вишгород з казковою вартістю квитка в 3 гривні. Ми прогнозували, що цей збитковий потяг, запущений за день до виборів-2011, тихенько скасують, як і аналогічний проект Юлії Тимошенко у Львові. Сталося ще гірше: через недбалу підготовку проекту дизель-поїзд 10 вересня зазнав аварії (на щастя, без жертв і поранених). Влада цілковито приховала цю подію, однак закрила вишгородський маршрут "на невизначений термін у зв'язку з ремонтом".

Можливо, річ не в ремонті, а відповідні ресурси "Укрзалізниці" просто потрібні на вибори пана Попова в Києві. А завтра потяги столичної електрички можуть знадобитися на чергову популістську акцію, в іншому проблемному для "регіоналів" місті. Цікаво, що біло-блакитна влада в цьому наслідує скинутого нею мера Черновецького. Він також запускав у Києві нові маршрути… забираючи на них автобуси з уже існуючих. У цій ситуації підозріло виглядає й рішення скоротити 30 поїздів далекого сполучення.

Ситуація покращиться, коли "Укрзалізниця" нарешті розгледить в людях клієнтів, про яких вигідно піклуватися. В розвинених країнах саме пасажирські перевезення складають основу залізничного бізнесу. В Україні ж дешевий і безпечний рейковий транспорт постійно втрачає пасажирів на користь гнучкіших і ефективніших, проте кривавих автоперевізників. Так буде, поки ми дозволяємо політикам використовувати народну залізничну мережу, як годівницю й інструмент збагачення олігархів-монополістів. А пасажирів мати за стадоподібних дурновиборців.

×