Нещодавно я став одним із п'яти пасажирів дизель-поїзда Київ–Вишгород. Коли повертався до столиці, цим поїздом уже їхали 30 людей. Був ранок робочого дня. За вартості квитка 3 грн і ціни в понад 8 тис. грн за тонну пального подорож цим поїздом видалася екзотичною. Адже більшість фахівців пророкують його скасування через крайню збитковість перевезень.
Партія регіонів організувала гучний старт дизеля з Києва до Вишгорода торік 29 жовтня, за два дні до виборів. Очевидно, мали політичну мету. Хоч відкриття альтернативного пасажирського коридору задовго до того, як автомобільне сполучення між містами задихнеться від заторів, — це позитивний досвід.
Організаційні помилки легко побачити у вишгородському проекті. Місцеві жителі завалили міськраду зауваженнями й пропозиціями до нього. Вишгородські гострослови порівнюють запуск дизеля з будівництвом радянської Байкало-Амурської магістралі. Хоч бували і смішніші епізоди. Юлія Тимошенко перед президентськими виборами урочисто відкрила у Львові "міську електричку" у складі аж одного вагона. Збитки цього проекту за чотири місяці сягнули 900 тис. грн. А столичний мер Леонід Черновецький узагалі пустив міську електричку туди, де городяни майже не живуть. Тому пасажирів до зупинки підвозять автобусами.
Тим часом в Україні скасовують справді потрібні приміські поїзди, які завжди їздили переповнені. Кажуть, це задля економії. І не лише в "ситому" пасажирами столичному регіоні, а й на Донбасі, де електричка до великого міста була останньою надією працевлаштуватися після закриття шахт.
Маючи цілковитий контроль над державою й декларуючи готовність до глибоких непопулярних реформ, команда Януковича могла би створити прозору систему інвестування в залізничні пасажироперевезення державних, комунальних і приватних ресурсів. Чимало країн примудряються розвивати надійне транспортне сполучення за умов, коли рейки належать одним, поїзди — іншим, а уряд не дає майже нічого. Але новій владі більше подобається традиція коштовного "замилювання очей" пасажирам.
5 
1
Коментарі
4