Ексклюзиви
четвер, 21 вересня 2017 18:56

"Не можна брехати своїм дітям"

Життя – це пропорція між тим, що віддаєш, і тим, що береш. Краще, коли віддаєш більше.

До всього, що маю, мене приводила цікавість. Але це й моя ахіллесова п'ята. У підлітковому віці крав – так змагалися з друзями. Міг винести з магазину яйця, 5-літровий казан – під туристичною штурмовкою. Коли впіймали з краденою сумкою і викликали міліцію, стало страшно. Припинив це назавжди.

Після народження першої доньки дружина незабаром завагітніла. Пішли до лікаря, й вона повідомила про двійню. Був у шоці. Не впав тільки тому, що в рюкзаку була старша донька. Дуже турбувало матеріальне питання – свого житла не мали, ні в дружини батьків немає, ні в мене, допомагати нікому.

У нас у роду в кожному поколінні – двійня: у бабусі, рідної тітки. З різних обставин із двійні лишалися по одному.

Подорослішав у 25 років – після смерті матері. Постарів, коли загинула молодша донька.

Не боюся померти. Знаю, що таке втратити власну дитину.

Важливо не наробити поганих учинків. Після смерті хай і не пам'ятають добре, аби не згадували погано.

Можу легко уявити світ після своєї смерті. Люди мене згадають, але переступлять і житимуть далі. Такий закон буття.

  Костянтин ГРУБИЧ, 49 років, журналіст. Народився 20 серпня 1968-го в Полтаві. Мати працювала комірником на заводі газорозрядних ламп. ”Батька в мене не було. Мама постійно працювала. Моїм вихованням займалися її батьки, брати та сестри”. Із 14 років пише матеріали в газети. Навчався на факультеті журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка. Служив в армії. Працював на телеканалах ­УТ-1, ”1+1”, ”Інтер”. Викладає в Київському національному університеті культури та мистецтв. Експерт програми ”Все буде добре” на СТБ. Майже щодня на біговій доріжці долає 4,5 км. Улюблене місце в столиці – Києво-Печерська лавра, страва – шашлик. Автор книжки ”Смачна  країна”. У шлюбі. Дружина Світлана – режисер. Доньці Владиславі 21 рік. Сину Ярославу – 20. Донька Ольга загинула ­2014-го – збило авто на пішохідному переході
Костянтин ГРУБИЧ, 49 років, журналіст. Народився 20 серпня 1968-го в Полтаві. Мати працювала комірником на заводі газорозрядних ламп. ”Батька в мене не було. Мама постійно працювала. Моїм вихованням займалися її батьки, брати та сестри”. Із 14 років пише матеріали в газети. Навчався на факультеті журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка. Служив в армії. Працював на телеканалах ­УТ-1, ”1+1”, ”Інтер”. Викладає в Київському національному університеті культури та мистецтв. Експерт програми ”Все буде добре” на СТБ. Майже щодня на біговій доріжці долає 4,5 км. Улюблене місце в столиці – Києво-Печерська лавра, страва – шашлик. Автор книжки ”Смачна країна”. У шлюбі. Дружина Світлана – режисер. Доньці Владиславі 21 рік. Сину Ярославу – 20. Донька Ольга загинула ­2014-го – збило авто на пішохідному переході

Морально людина помирає тоді, коли її вчинки призводять до трагедій. Більшість керівників нашої держави морально вже померли.

Щонеділі відвідую храм. Коли донька лежала в комі, дав собі таку обіцянку.

Дружина скаржиться, що я часто у відрядженнях. Вони – частина моєї професії, яка нас годує. Найкращі мої матеріали зроблені не на Хрещатику чи в Адміністрації президента.

У мене немає таланту бути багатим.

Найбезглуздіша витрата коштів – на їжу в ресторанах. Навіщо платити за суп, якщо вдома сам можеш такий приготувати?

Щасливий, що не маю фінансових боргів. Якби був розумніший раніше, не позичав би друзям і родичам. Зберіг би з ними хороші стосунки.

З алкоголю найбільше смакує горілка. На коньяк – алергія, вина не розумію. Найкраще пити, коли добре застілля й поруч дружина. Раніше здавалося – як вип'ю, стаю розумніший. Зараз відчуваю, що просто настрій покращується, розслабляюся.

Найвагоміша та обіцянка, яку дав собі.

Не можна брехати своїм дітям.

Кожен хлопець не має служити. Робити це повинні ті, хто хоче і має хист до військової справи. Армія має бути професійна.

Найважче в житті – виховання дітей. Досі не знаю, як це робити.

Найбільше шкодую, що іноді був грубий із мамою.

16 років курив, а потім кинув. Донька Влада сказала: "Тату, ти від нас весь час щось вимагаєш. Ми виконуємо. А я тебе прошу тільки одне – щоб не курив, і ти не слухаєш. Чому я повинна тебе слухати?"

Брехня може бути виправдана, коли рятує життя.

Якби зустрів Бога, запитав би: за що забрав мою дитину?

Ми з дружиною живемо, як на пороховій діжці. Довго не бачимось – скучаємо. А коли поруч – конфліктуємо.

Кохання – це дар і талант. Володію ним на "трійку". Мені не притаманно говорити ніжні слова, подавати руку жінкам чи допомогти вдягнути пальто.

Уперше закохався в дитячому садку. Ми навіть зіграли іграшкове весілля. Її батьки заборонили нам бачитися. У школі зустрічався з однокласницею. Вважав її своєю нареченою. Але коли був в армії, вона вийшла заміж. Мабуть, не можна відпускати дівчину надовго.

Подвиг – це неусвідомлений прояв доброти. Коли героєм прагнуть стати свідомо – це підлість і фарисейство.

Студентом не стримався і вдарив хлопця. Він ледве не загинув. Після того намагаюся контролювати емоції.

Бійка виправдана "за діло" – коли вбити не можеш, а побити треба.

Зараз ви читаєте новину «"Не можна брехати своїм дітям"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути