Малий повертає голову, й батько розуміє, що це – не син. І взагалі не людина

П'ять снів письменника Макса Кідрука

1. Сон, з якого почався роман "Бот"

Приснився взимку 2010–2011 року під час мандрів Ліваном, Сирією, Йорданією і Єгиптом. Проїхав усі п'ять оаз єгипетської частини пустелі Сахара. Відстані між ними – великі. Людей практично немає. Сам не маєш права їхати – потрібно орендувати провідника-бедуїна. Збирається цілий джип.

Зупинилися в пустелі. Став спиною до автомобіля, і відкрився настільки великий простір, що бачив кривизну Землі. Погляд ні в що не впирався. Тоді зрозумів, що таке агорафобія (страх відкритого простору й натовпу. – Країна). Почав думати: а якщо провідник сяде в джип і поїде, а я залишуся тут сам?

Так цим перейнявся, що разів із 10 снилося, ніби мандрую з провідником-бедуїном пустелею. До найближчого житла – кілометрів 100, може, й більше. Раптом біля дороги бачу 12-річного русявого хлопчика в самих плавках. Одразу думка: неподалік була авіакатастрофа й він із вцілілих. Але на ньому немає порізів, слідів сажі. Хлопчик дивиться на мою машину. Більше налякає не монстр, а щось таке, чого не має бути в певному місці.

Цей сон став першим епізодом книжки "Бот". А хлопчик – прототипом ботів, навколо яких розгортається історія. За сюжетом, група вчених розробила керовані рої нанороботів. Вони спроможні проникати в мозок і з'єднуватися нейронами між собою. Так з'явилися боти – швидкі, хитрі й агресивні істоти. Їх винайшли на замовлення США та Японії з метою створити солдатів нового покоління. Код для керування ботами написав український програміст Тимур Коршак. Але він не знав, для чого його використають. Тимуру доводиться вирішувати проблеми зі своїм творінням у пустелі на півночі Чилі, в таємній лабораторії.

 

2. Сон, побачений під час написання "Бота"

Двоє найманців-охоронців бачать у пустелі вченого. Його за п'ять днів до того викрали боти. Чоловіки розуміють, що той неживий. Але він встає, намагається до них підійти. У нього щось вилазить із перекошеного рота, язик – засохлий від зневоднення. Одна рука вивернута не в ту сторону. Однак "воно" продовжує йти на охоронців. Падає, але все одно суне.

Вставив епізод у книжку. Він не важливий для сюжету, але додає історії перцю.

3. Сон із майбутньої книжки "­Зазирни в мої сни"

Книжка про 5-річного хлопчика з Рівного. Малим хворів на запалення лімфовузлів. Під час операції серце не билося 36 секунд. Була асистолія – його повна електрична зупинка. Таких випадків – усього 5 відсотків. Причину цього пояснити не можуть. Лікарі навіть не встигли викликати реаніматологів – серце завелося саме. Цей час хлопчик був десь в іншому місці. Щось у нього з'явилося. Воно приходить до малого у снах і впливає не лише на нього, а й на всіх довкола.

За сюжетом, хлопчик із батьком виїжджають до Америки. Далі розповідь ґрунтується на реальних подіях. Сни хлопчика досліджують учені. Є професор Джек Ґеллент. Розроблені ним системи зчитують електричну активність кори головного мозку. На основі цього можна підглянути, що людина бачить уві сні. Піддослідним стає 5-річний українець.

У моєму сні в ролі батька – я. Бачу, ніби він прокидається в своїй кімнаті. За вікнами дуже дивний і гучний шум. Наче там піщана буря. Чоловік помічає, що поряд немає дружини. Чує з коридору плач. Встає з ліжка, виходить, але опиняється не в своєму коридорі. Це величезна зала з горбкуватими нерівними кам'яними стінами. Вони такі високі, що стелі не видно. Освітлення зеленкувате, лягає плямами. Батько бачить сина метрів за 20 від себе. Потім помічає перед хлопчиком когось. Син дивиться на ту людину. Але батько не може її роздивитись. Йому стає страшно, гукає хлопця. Той не чує. Кличе вдруге, втретє. Врешті-решт малий повертає голову, й батько розуміє, що це – не син. І взагалі не людина.

4. Сон, що дав початок трилеру "Твердиня"

Задум книжки сформувався після повернення з Мексики. Там майже тиждень провів у джунглях.

Наснилося, що з групою з чотирьох людей і провідником йдемо джунглями. Це не туристичний маршрут. Пробиваємось через ліани. З тварин – самі ­комарі. Жарко, пітнію. Потім потрапляємо в якусь ущелину. Вона закінчується глухим кутом. Її стіни – метрів 15 у висоту. Схоже – заблукали. Змушені відступати.

Провідник і мої компаньйони щось розглядають на землі. Стою трохи збоку. Знаю, що ми за десятки кілометрів від найближчого житла. Тут не може бути людей. Піднімаю голову й бачу – з висоти 15 метрів із зелені на мене хтось дивиться. Можливо, не було б так страшно, якби це виявилося обличчя аборигена. А це – звичайне засмагле лице з короткою стрижкою.

Написав цей епізод, коли ще не було сюжету "Твердині". Потім сон обріс пригодами п'яти студентів зі Стокгольма, які вирушили на пошуки загубленого міста Паїтіті в Перу.

5. Сон, який став ідеєю роману "Трава"

Візьмусь за нього не скоро. Це історія про професора і його колишню студентку. Дівчина не працює за фахом. Стала моделлю. Професор мандрував. Був у Перу. Привіз звідти траву, яку можна запарювати. Вона заспокійлива. У цієї студентки проблеми зі сном – через режим роботи. Професор дає їй скуштувати траву. Дівчина п'є відвар і міцно засинає.

Їй сняться епізоди з дитинства, які вплинули на її характер. Зробили більш жорсткою, злостивою. Вона хотіла, аби батьки обклеїли стіни її кімнати плакатами з улюбленими виконавцями. Ті не дозволили. І от уві сні дівчина діє не так, як було насправді. Вередує, закочує істерику. Врешті-решт їй дозволяють наклеїти плакати. Згодом на вихідних героїня приїхала додому, поспілкувалася з батьками, зайшла у свою кімнату, а на стінах – ті самі плакати.

Ідея в тому, що вона уві сні може змінювати минуле. Згодом дівчина свідомо повертається туди.

У моєму сні я теж був здатний виправити минуле.

×