Субота, 31 березня 2012 17:00
Ольга Вауліна
Ольга Вауліна
Ольга Вауліна

Математичка

У жеку зустріла однокласника. Він перейшов після восьмого в іншу школу, і ми не бачилися кілька десятків років. Але впізнали одне одного. Почали згадувати дитинство. Я - про те, як у першому класі Віталік проводжав мене додому. Самі перейшли дорогу біля школи і зіткнулися з моєю бабусею, яка дуже сварилася за це. А солідний із сивими скронями однокласник згадав математичку.

- Пам'ятаєш алгебричку Ніну? Це через неї я не пішов у дев'ятий клас разом із вами.

- А що трапилося?

Це через неї я не пішов у дев'ятий клас разом із вами

- Та вона мені більше трійки не хотіла ставити. Казала, що я - бездара й нічого з мене путнього не вийде. А я мріяв про військове училище.

Я згадала нашу Ніну. Вона залишила слід і й моєму атестаті про середню освіту - єдине "задовільно" з геометрії. Мотивувала ту оцінку своєрідно: за поганий почерк. Через це після школи я не потрапила поза конкурсом до педучилища. Згодом вступила туди, де мої каракулі змогли розібрати - до журфаку Київського університету. А Віталік, інша жертва принциповості нашої математички, як виявилося, зробив непогану кар'єру військового. Дійшов до Генштабу.

- Я про неї й не згадував. Доки не зустрів її сина - його прислали до мене служити, - каже Віталік, хитро усміхаючись.

- Ну ти й помстився за наші трійки.

- Просто попросив переказати, що з мене вийшов путній керівник для її сина.

Зараз ви читаєте новину «Математичка». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

14

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода