Стратегія і тактика лояльності до сусіда себе вичерпала.

Скорочена хронологія російсько-української "дружби" виглядає дуже красномовною:

• насипання росіянами землі в керченській протоці з метою фізичного захоплення українського острова Тузла 2003 року;
• російські заборони і обмеження на українські авіадвигуни 2003, 2005 років;
• російські заборони і обмеження на українське м'ясо 2004, 2007, 2009 років;
• російські заборони і обмеження на український шоколад 2004, 2006, 2010 років;
• російські заборони і обмеження на український сир 2005, 2008, 2012 років;
• російські заборони і обмеження на українські вагони 2005, 2012 роки;
• ракетно-дипломатична війна 2009 р. після довільного і небезпечного пересування кримськими автошляхами російських крилатих ракет без відповідного узгодження з українською стороною;
• "дружня" газова угода 2009 р. (на "совісті" попередніх прем'єр-міністра і президента України);
• ще більш "дружні" газові харківські угоди 2010 р. (на "совісті" діючих прем'єр-міністра і президента України);
• будівництва економічно абсурдних, зате дуже добросусідських до України Північного і Південного потоків;
• регулярні вуличні демарші під час святкування радянських свят російськими спецслужбами, базованими в консульстві у Львові;
• - і на останок - "Украина – это даже не государство" (В.В.Путин)...

Якщо спитати себе: хто тут винен? – Можна помилково відповісти – росіяни. Насправді більшою мірою винні ми, українці.

Вищенаведений перелік – це вже наслідок, наслідок першопричини – безмежної української лояльності до російського, зовсім не старшого і зовсім не брата, а просто – сусіда. Сусід буде вести себе так, як йому дозволяють. Команда грає так, як їй це дозволяє суперник.

А що може протиставити Україна? – Та тільки одне – принцип симетричних відповідей:

• вища ціна на газ – менші об'єми закупівлі (цей принцип українська влада не раз декларувала на словах, але жодного разу не застосувала на ділі, скоріше навпаки – об'єми закупівлі російського газу зростають з року в рік);
• обмеження українських харчів (сиру, м'яса, шоколаду) – обмеження російських харчів (пива, горілки, риби, ікри...);
• заборона українських вагонів, двигунів – заборона російських авто (вантажних, легкових, автобусів...);
• закриття українських шкіл, товариств, спілок у РФ – закриття російських шкіл товариств, об'єднань в Україні.

На жаль, іншого шляху налагодити дійсно доброзичливі взаємовідносини, ніж як продемонструвати рівність паритетності, у нас немає.

Є люди, і навіть цілі народи, які розуміють лише одну мову, і не бажають збагачуватись вивченням іншими... І якщо ця мова – "клин клином" - треба засвоювати її, і спілкуватись з таким сусідом лише нею. Біда в тому, що ті, хто представляють Україну, переважно володіють також лише однією політичною мовою, і вона – не українська...

Але, і тут винні лише ми, українці. Кого вибираємо представляти владу України – так і живемо.

Щоб поставити когось на місце, змусити поважати себе – треба почати поважати себе самим.

×