Причини російсько-українських торговельних війн — політичні, вважає президент Центру ринкових реформ Володимир Лановий, 59 років.
— Черговий акт торговельного протистояння — це прояв політичної експансії на Україну для демонстрації сили Кремля, — каже. — Московські чиновники можуть дозволити собі не приймати наших міністрів, ігнорувати прохання партнера провести спільні дослідження продукції українських виробників, не бажають іти на компроміс і вести діалог. Ця демонстрація сили спрямована передовсім на внутрішнього споживача — щоб росіяни на президентських виборах голосували за "сильну руку".
Виглядає на те, що закони економіки у Росії не працюють. Навіщо турбуватися про зростання продуктивності праці, підвищення добробуту населення, капіталізацію економіки тощо? Потрібен політичний результат — із цим, а не з економікою, пов'язані успіхи тих, хто сидить у Кремлі.
Чому Україна програє у торговельних війнах?
— Наш програш насамперед інформаційний. Нафтодоларова Росія щедро викидає гроші на інформаційні атаки. Київ у цій сфері не може сперечатися з Москвою.
У світі на захист якоїсь країни завжди стає міжнародна спільнота. А наші позиції на Заході слабкі. Україна не інтегрується в Європу, тому та й мовчить у відповідь на такі нелогічні випади Кремля.
Київ може зробити кроки у відповідь — запровадити санкції на російські товари?
— Ні, бо влада боїться Росії. Мовляв, якщо розбудити цього звіра, то він перекусить нам хребет. Але якщо ми не використовуємо контраргументи, то втрачаємо ще більше.
Україна могла покласти край усім економічним порушенням і товарній дискримінації з боку нашого сусіда, якби висунула претензії під час узгодження договору про приєднання Росії до Світової організації торгівлі. Але Київ в односторонньому порядку відмовився від участі в підготовці цього документа.
Кажуть, чималий потік контрабандних товарів іде в Росію через нашу територію. Якщо перетиснути цей канал, це може стати відповіддю на торговельні санкції Москви?
— У наших корумпованих митників і податківців цей ресурс не відбити. Закони і розпорядження для них не є вказівкою. Контрабанду вони контролюють у власних інтересах. Навіщо їм різати курку, яка несе золоті яйця?
Чому Харківські угоди, за якими наша влада поступилася частиною суверенітету держави, не привели до більшої економічної співпраці з Росією?
— Бо росіяни не сприяють розвитку двосторонньої торгівлі. Нас зневажають і не бачать як рівноправного партнера. У договорі про Зону вільної торгівлі у Співдружності Незалежних Держав Москва зафіксувала свої митні правила. Близько сотні різних товарів, що їх вивозять із Росії, обкладають експортним митом. Це риба, ікра, поліметали, нафта, газ, шкури та багато іншого. Тобто Росія обмежує експорт своєї продукції до країн СНД, хоче, щоб ці товари продавали на її території. На зовнішніх ринках вони дорожчі. Виробниче споживання цих товарів, насамперед нафти і газу, приводить до вищої собівартості продукції в Україні чи Білорусі. Тож наші аналогічні товари стають неконкурентними. Реальна мета російської торгівлі — розвиток внутрішнього ринку, якого у них досі немає. Кремль не цікавить надходження українського сиру до Росії чи продаж російської риби в Україні, інтеграція чи кооперація з країнами СНД.
Чому ж тоді нас кличуть у Митний союз і Євразійське економічне співтовариство?
— Це політичні формації. Якщо Україна вступить до них, вона втратить контроль над кордонами, фінансовими потоками, грошовою системою. Київ не зможе впливати на платоспроможність гривні, вона стане слабкою, і люди кінець кінцем зажадають "сильного рубля". Це стане іще одним кроком до втрати суверенітету.
3 
1
Коментарі
23