Із шести з половиною тисяч поки що живих мов до кінця століття щезнуть більше половини, якщо не вжити негайних заходів для їхнього порятунку. До зникаючих мов, за класифікацією ЮНЕСКО - організації ООН, що досліджує мовні й освітянські питання, - належать і деякі мови наших сусідів - білоруська, башкирська, кримськотатарська.
Щоб мова передавалася з покоління в покоління, потрібно принаймні сто тисяч людей. Вимирання прискорюють війни, геноцид, природні катастрофи, урядові заборони, тиск домінуючих мов, приміром, англійської, китайської, російської.
Ви чули куди-небудь про мови удіґе, еяк або арікапу? Мабуть, ніколи й не почуєте. Вони зникли. Удіґе була поширена в Сибіру, еяк - на Алясці, арікапу - у джунґлях Амазонки. Нині лише сто людей розмовляють мовою удіґе, шестеро - арікапу. Мовою еяк володіє лише одна 83-річна жінка в місті Анкоридж на Алясці. Мова манкс на острові Мен в Ірландському морі щезла 1974 року зі смертю останнього чоловіка, що розмовляв нею. 1992-го так само щезла мова убихів на території Туреччини.
Коли вмирає мова, лінгвісти, антропологи, історики втрачають ще одне джерело пізнання людства.
- Кількість людей, що користуються тією чи іншою мовою, не має вирішального значення. Мова може вимирати, навіть якщо нею говорять сотні тисяч людей. Усе залежить від обставин, мотивації самих людей і мотивації влади, яка хоче чи не хоче підтримати національну тотожність. Головне для мови - громадське зацікавлення в ній і як наслідок цього - присутність її в громадському житті", - сказав Дейвід Кристал, британський учений-лінґвіст, автор книжки "Смерть мови".
Він наводить три умови, що забезпечують збереження мови:
- по-перше, це інтерес знизу. Люди самі мають бути зацікавлені в збереженні своєї мови.
- по-друге, потрібен інтерес згори. Хтось із уряду, місцевої влади, міжнародних організацій повинен довести, що світ високо цінує кожну з мов.
- по-третє, потрібні гроші, бо досить дорого утримати життєдіяльність приниженої мови.
Із 2009 року в Кембриджському університеті вимираючі мови архівують. Учені закликали антропологів і представників нечисленних народів збирати і зберігати у вигляді звукових і відеофайлів міфи, перекази, співи й іншу народну творчість. Зібрані у вигляді фольклору мови тримають у цифровому архіві. Всі охочі зможуть скористатися ним за запитом через інтернет. Уже можна прослухати з архіву носіїв мови барасана - нею говорять менш як дві тисячі жителів одного з регіонів Колумбії. Всім потрібним для запису забезпечили представників 10 племен у Монголії та Нігерії.
Мова може вимирати, навіть якщо нею говорять сотні тисяч людей. Усе залежить від обставин, мотивації самих людей і мотивації влади, яка хоче чи не хоче підтримати національну тотожність.
Зникаючі мови можна відродити й повернути до повсякденного вжитку. Для цього потрібно створювати умови для їх подальшого самостійного існування. Відродження може ініціювати державна влада, суспільні чи культурно-освітні організації й ентузіасти. Найуспішніший приклад такої діяльності є іврит - відроджена давньоєврейська мова. Вона була мертвою упродовж двох тисячоліть. Почути її можна було лише як літургійну мову юдаїзму. Зараз іврит - офіційна мова Ізраїлю. Ним послуговуються в усіх галузях суспільного життя. Його існуванню як розмовної мови більше нічого не загрожує.
Згадаймо, як вражала на початках незалежності реклама українською. Так незвично було бачити наші питомі слова з білбордів і рекламних роликів. Згодом уже ніхто й не згадував, що раніше їх нам показували іншою мовою. А скількох прихильників завоював україномовний Альф! Люди зрозуміли, що українська - все ще сучасна, що говорити нею може бути модно.
"А на москалiв не вважайте, нехай вони собi пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У iх народ i слово, i у нас народ i слово. А чиє краще, нехай судять люди", - писав Тарас Шевченко в передмові до нeздiйсненного видання "Кобзаря".




















Коментарі
42