— Освіта має бути тільки українською. Дорослих не переконаєш, треба на дітях зосереджуватися, — говорить казкар Сашко Лірник, 56 років. Стоїть близько 9-ї ранку 25 квітня на площі Конституції перед Верховною Радою. Сюди сходяться люди на підтримку мовного закону.
— Після президентських виборів боятися не треба, — продовжує Лірник. — Повороту назад до Росії не буде. Зараз мусимо згуртуватися. Нас розділяють, шматують — слід не піддаватися. Це все мій народ, хоч і по-різному голосує.
На сцені священики Православної церкви України читають молитву.
Хлопці та дівчата роздають листівки: "Закони про державну мову мають Польща, Франція, Литва, Латвія, Естонія, навіть Росія. Чому ж Україна досі не має?"
За порядком стежать близько сотні поліцейських і Нацгвардія.
Присутні тримають плакати "Мова має значення", "Кровосісі не пройдуть", "Спершу російська мова — потім російські танки".
— Путін видав наказ про "полегшену паспортизацію" населення Донецької і Луганської областей, які під російською окупацією, — каже голова Українського інституту національної пам'яті 41-річний Володимир В'ятрович. Прийшов із дружиною 38-річною Яриною та 2-річним сином Юрком. — Мовляв, там живе "русскоязычное население". Ми повинні використовувати українську як зброю захисту.
Люди розгортають великий синьо-жовтий прапор. Їх зібралося вже понад тисячу.
— Депутати мусять до нас дослухатися, варіантів у них небагато, — каже 56-річний Микола Спортовець зі Львова. Він у камуфляжі.
Чоловіки у чорному козацькому одязі б'ють у литавру — ударний музичний інструмент.
До людей підходить нардеп Віктор Кривенко. Його колеги Андрій Лозовий, Андрій Іллєнко, Іван Крулько та Юрій Тимошенко стоять біля сцени. На неї виходить співачка і телеведуча Анжеліка Рудницька. Поряд із нею співавтор мовного закону, нардеп 50-річний Микола Княжицький. Cпівають гімн України.
— Антиукраїнські сили робили багато, щоб зірвати прийняття закону, залякати людей, — говорить Княжицький. — Без мови не існує держави. Якби не було законів про мови у Балтійських країнах, вони би не були ні в НАТО, ні в ЄС. Їх би просто не було. Не ухвалимо закон — це прямий шлях до окупації.
Люди аплодують.
— Учора виповнилося 40 років, як зник композитор і співак Володимир Івасюк, — каже Анжеліка Рудницька, 48 років. — Вийшов із дому на півгодинки і не повернувся. Більше ніж через місяць його знайшли повішеним у лісі. Маємо згадати всіх українців, які постраждали, загинули за мову, відсиділи у таборах.
Гуртом люди співають "Червону руту".
— Якщо не буде нашої мови, не буде самоідентифікації, — каже Еля, на вигляд років 30-ти. Прізвище не називає. Переїхала до столиці із Сімферополя. З сином тримають у руках прапорці — синьо-жовтий і ЄС.
О 10:00 на екрані вмикають трансляцію з парламенту.
— Мова на часі, — гукають учасники акції. Студенти Київського національного університету імені Тараса Шевченка б'ють у синьо-жовті барабани.
— Ухвалюємо доленосний закон, — говорить з екрану голова Верховної Ради 48-річний Андрій Парубій. Закликає депутатів розглянути правки до документа.
— Дякую всім, що ви тут. Значить ви — за Україну, — звертається зі сцени директор Інституту української мови НАН України 68-річний Павло Гриценко. — Запам'ятайте одне — наша мова завжди була на цих теренах. Це мова наших пращурів, високої культури України. Ми не йдемо в Росію чи Польщу, але маємо стовідсотково відстояти територію нашої мови, держави. Чия мова — того держава.
О 10:40 екран знову перемикають на картинку з сесійної зали.
У Раду прийшов третій президент Віктор Ющенко та почесний патріарх ПЦУ Філарет. Депутатам показують відеозвернення від інтелігенції: "Якщо ти хохол і малорос, ти проголосуєш проти, якщо українець — натиснеш "за".
— Ставлю на голосування проект, — говорить Парубій.
— Голосуй! — вигукують люди на площі.
О 11:02 Верховна Рада ухвалює закон. Показують цифру на табло: 278. Закон підтримує в повному складі фракція Радикальної партії Олега Ляшка, більшість із "Блоку Петра Порошенка", "Народного фронту", "Самопомочі", "Батьківщини", меншість від "Волі народу" й "Відродження". "Опоблок" проголосував проти.
Люди плескають у долоні, обіймаються. Багато хто витирає сльози. Запалюють фаєри, гримить литавра. Разом із депутатами виконують гімн.
— Дякувати Богу, — каже зі сцени актор 54-річний Анатолій Гнатюк. Читає вірш Василя Симоненка "Де зараз ви, кати мого народу?", співає пісню "Ой смереко".
— Робимо справу для наших дітей, — розповідає нардеп Вікторія Сюмар, 41 рік. — У законі є перехідний період (нацменшинам до 2023 року продовжили можливість здобувати середню освіту їхньою мовою з поступовим переходом на українську. — ГПУ). З'являться курси для всіх бажаючих вивчити, перебудується система надання послуг. Нарешті у кав'ярнях не буде неукраїнського меню. За п'ять років читатимемо набагато більше українських книжок, газет, журналів, побачимо більше українських фільмів, серіалів. Реклама стане винятково українською. Українці почуватимуться в Україні вдома. Зараз дуже багато залежить від виконавчої влади. Уряд повинен створити інфраструктуру, сприяти мові. Щоб усе якомога швидше запрацювало.
О 12:00 учасники акції поступово розходяться.
— Дивно, що нам досі потрібно боротися за очевидні речі, — каже голова організації C14 Євген Карась, 31 рік. — Виходить, парламент значною мірою ще не є українським. Та хто б там не сидів, вони залежать від нас, бояться. Вчора за закон готовий був голосувати 231 депутат, а сьогодні — вже 278. Бо ми прийшли.
3 
1
Коментарі