— Коли їхала вперше працювати в Польщу, була готова до важкої роботи. Із сестрою купили туристичні путівки й на ранок опинилася у Варшаві. Влаштувалися нелегально до фермера, — розповідає 35-річна Тетяна Зарубкевич із селища Гоща на Рівненщині.
— Жили в жахливих умовах — у кімнаті 12 ліжок, троє жінок страшно хропіли. Власник ферми виявився непорядним. За останній місяць не заплатив. Коли ти нелегал, то довести щось важко. Як повернулася додому, працювала на ринку. Але точно знала, знову хочу поїхати в Польщу. Записалася на курси польської мови, почала оформляти робочу візу. Через інтернет знайшла два десятки фірм-посередників у Рівному, що обіцяють роботу в Польщі. Знайомий навчив, як не натрапити на шахраїв. Фірми, що мають ліцензію, укладають контракт на місці. Там чітко прописано — куди я їду, на які умови, де житиму та які додаткові відрахунки будуть із зарплати. Обійшла всі фірми. Запитувала єдине — покажіть контракт.
Спочатку збиралася працювати різноробом. Коли в агенції дізналися, що маю п'ятий розряд швеї, зраділи. У Польщі це затребувана професія, пояснили дівчата.
Документи оформляла три місяці. За годину роботи на швейному підприємстві пообіцяли платити 11 злотих (77 грн. — ГПУ). Це вище, ніж мінімальна платня у Польщі. Дають три місяці випробовуваного терміну. Потім зарплата зросте.
Найбільше запам'ятався перший робочий день. Я прийшла гарно вбрана, нафарбована. Коси трохи підкрутила. Старша зміни одразу наказала змити всю косметику. Лак на нігтях — стерти. Я образилася. Не розуміла, нащо це. Навіть думала відмовитися від роботи. У відділі кадрів працювала українка. Вона пояснила, в цеху жарко. Від різних хімічних речовин стоїть нестерпний запах. Тепер ходжу на роботу без косметики. Робота нескладна. Шиємо медичні халати, шапочки, спецформу для лікарів. На підприємстві використовують сучасні машинки й апарати. Все стерильно.
Зміна триває 8 годин. Якщо людина готова працювати понаднормово, пише заяву до відділу кадрів. За понаднормову роботу платять вдвічі більше, тому це вигідно. Більшість українок витримують по дві зміни. Контролює роботу старша по зміні. Якщо бачить — працівниця втомилася, робить неякісні шви, то відправляє додому.
За місяць заробляю в середньому 30 тисяч гривень. Перші кілька місяців жила в гуртожитку, який надавав роботодавець. У кімнаті нас було четверо. Але попалася ледача і скандальна сусідка. Крала речі й продукти. Дівчата на фабриці запропонували знімати квартиру. Живемо втрьох в однокімнатному помешканні-студії. Щомісяця платимо по 2 тисячі гривень кожна. Житло зі зручностями. Є вся побутова техніка та сучасні меблі.
Робочу візу дають на півроку. У червні я отримала дозвіл на проживання в Польщі. Треба звернутися до роботодавця, аби написав рекомендаційний лист. Із ним потрібно піти в посольство. З вересня планую зняти окреме житло, привезти на навчання дитину.
20 тисяч гривень зарплати пропонують різноробу на заводі в польському місті Серадз, де виготовляють пельмені та вареники. Такі ж заробітки на меблевих фабриках, заводах склопакетів, ламінату в Польщі. На підприємствах, де складають побутову техніку, зарплата — 18 тис. грн. У пекарнях — 19,5 тис. На будівництві різнороби заробляють 22 тис. грн. Більшість підприємств надають гуртожиток. На роботу працівників возять службовим транспортом.
24 тисячі гривень за місяць — стільки обіцяють платити працівникам, які збиратимуть яблука та груші в садах біля чеської столиці Праги. На роботу з вересня по листопад запрошують сімейні пари віком до 55 років. Робочий день триватиме 10 год. Що п'ять днів виплачуватимуть аванс.
Бракує перукарів і майстрів манікюру
— У Польщі останнім часом бракує покоївок, манікюрниць, перукарів. Місцеві спеціалісти поїхали в Німеччину, — говорить представник міжнародної компанії з пошуку роботи 30-річна Агнеса Скульська з польського Кракова.
— Майстер манікюру заробляє 16–20 тисяч гривень. Робота проста. Польки особливих вимог не ставлять. Хочуть прості й охайні нігті, покриті одним кольором лаку. Знайома працювала манікюрницею в Києві. Приїхала на роботу в Польщу. Тут сумно, каже. Вдома на нігтях малювала цілі картини. Польки просять лише пофарбувати червоним або рожевим лаком.
Покоївок набирають у багаті будинки. За годину платять 9 злотих (62,80 грн. — ГПУ). Але не вимагають знання мови. Лише в Кракові щодня з'являється до 40 вакансій для покоївок. Робота важка. Бо часто господарі наглядають за найманими працівниками, аби ті не присідали. Адже оплачують за зроблене погодинно.
Чоловікам пропонують працювати далекобійниками, автослюсарями, вантажниками, будівельниками.
— Найчастіше працевлаштовуємо чоловіків 24–40 років. Часто вони мають вищу освіту. Але є робота, на яку готовий роботодавець навчати, — каже Агнеса. — Наприклад, зараз шукають автослюсаря у Варшаву. Власник майстерні готовий оплатити два місяці навчання.
3 
1
Коментарі