Львів'янка 33-річна Катерина Назарцева вісім років живе в німецькому Мюнхені. Вийшла заміж за колишнього одесита Дениса, 42 роки. Він працює програмістом. Катерина доглядає сина 2-річного Максима.
— Після закінчення факультету іноземних мов працювала репетитором із німецької. Зібралася на стажування до Німеччини. Знайомі запросили погостювати на два тижні. У них на вечірці познайомилася з Денисом. Він із матір'ю шість років жив у Мюнхені. Розповідав, що пробував працювати в Польщі. Потім матері вдалося довести єврейське коріння і вони виїхали до Німеччини. Їх забезпечили житлом, платили компенсацію. Грошей вистачало. Тому Денис мав час шукати роботу. Розіслав резюме. Від двох пропозицій відмовився, третя підійшла. Влаштовувала зарплата, графік роботи. Фірма була недалеко від дому, — говорить Катерина.
— Ми півроку переписувалися. Згодом Денис запропонував переїхати до нього. Він уже освоївся там. Я почувалася розгубленою. Важко знайти роботу. Німці обережно ставляться до емігрантів. Вважають, українці годяться на робітничі професії — будівельники, прибиральниці, куховарки. Не сприймають серйозно, що можемо бути вчителями, лікарями. Питають не ким ти працюєш, а скільки заробляєш. З того роблять висновок про людину. Поважають усіх, хто вміє якісно працювати. Хорошого сантехніка можуть більше шанувати, ніж університетського викладача.
Чоловік намагався влаштувати мене на фірму, де працює. Але там вимагали добре знати англійську. Записалася на піврічні мовні курси. Денис мені їх оплачував. Він заробляє у три-чотири рази більше, ніж хороший айтішник в Україні. Але й життя в Німеччині дорожче. Третину заробітку віддає банку. Коли народився малий, взяли будинок у кредит. 15 років виплачуватимемо позику. Багато коштують комунальні послуги, прийоми в лікарів.
4 
35413
Коментарі