14-річна Галина Левицька зі Львова влаштувалася промоутером до туристичної фірми. Запрошує львів'ян та гостей міста на екскурсії.
— Працюю вже вісім місяців. Робота сама мене знайшла. Я сиділа в центрі на лавочці й плакала. Три дні перед тим роздавала рекламу на вулицях, а мені не заплатили. Підійшов хлопець у жилетці з написом "Екскурсії". Запросив працювати в них.
Галина виходить на зміну о сьомій ранку. Працює до 14:00.
— Виходимо так рано, бо туристи саме приїжджають до Львова автобусами та нічними потягами. Їдуть відразу до центру шукати житло. Більшість ще не має планів, як проведе відпочинок. Підходимо на вулиці з інформаційними буклетами. Один промоутер від іншого тримається на відстані мінімум 100 метрів. Запрошуємо на мандрівки містом та областю. Коли людина погоджується, заводжу її до нашого офісу неподалік. Менеджери оформляють тури. А я йду шукати нових клієнтів.
Заробляю від 200 гривень на день. Обов'язкова умова — привести хоча б одного замовника. Тоді платять 50 гривень ставки плюс по 10 гривень за кожного туриста. Тобто найменше можна отримати 60 гривень. Якщо погоджуються їхати на екскурсії областю, мені доплачують 20 гривень. Мій рекорд за день — 32 клієнти. Це було на другий день Трійці. Заробила 440 гривень.
Працюю на вихідних та під час канікул. Уроки не прогулюю. Коли не маю можливості вийти на роботу, телефоную директорові.
Завдяки щоденній практиці зрозуміла, що туризм — моє покликання. Буду вступати в туристичний коледж. У мами грошей на свої потреби не беру. Думаю, навчання теж сама зможу оплатити.
Коли влаштовувалася на роботу, приносила письмовий дозвіл від матері. Мої права та обов'язки, як і роботодавця, ніде не записані. Але жодного разу не було, щоб затримали або не виплатили зарплату.
Коментарі