Перевізникам платитимуть за кілометри

В Україні планують реформу громадського транспорту. У середині січня у Верховній Раді зареєстрували урядовий законопроєкт.

— Нам треба відійти від принципу: скільки перевізник зібрав грошей із пасажирів, отримав компенсацію за пільговиків — стільки і витратив на автобуси, зарплати й обслуговування, — розповідає міністр інфраструктури Владислав Криклій, 34 роки. — Транспортні послуги закуповуватимуть через "Прозорро". Міста платитимуть перевізникам за обслуговування конкретної кількості ­кілометрів.

Таким чином міста зможуть справедливо розраховуватися, вимагати якість, переконані в Міністерстві інфраструктури. Перевізники отримуватимуть гроші за обслуговувані кіломет­ри, незалежно від того, скільки перевезли людей і яких категорій. Більшість рухомого складу міст України — автобуси, місткість яких не перевищує 22 місця. А термін експлуатації становить понад 10 років, зазначають автори законопроєкту. Основними проблемами називають: дефіцит великогабаритних, зокрема низькопідлогових, транспортних засобів; нестабільний графік руху громадського транспорту; недосконалий механізм компенсації витрат на перевезення пільговиків. Законопроєкт передбачає поступовий ­перехід міст на нові принципи роботи з перевізниками.

— Закупівля транспортної послуги через електронні майданчики — хороша ініціатива, — говорить експерт із транспортного моделювання Дмитро Беспалов, 34 роки. — Як і впровадження так званих громадських транспортних послуг. У довгостроковій перспективі зможемо покращити рівень перевезень, уникнути довгого очікування транспорту на комерційно невигідних маршрутах, які сьогодні перевізники фактично отримують як "обов'язкове навантаження". Вони там не заробляють, але зобов'язані їздити. Адже людям якось треба добиратися на роботу. Приміром, тим, хто живе на околицях міст, малонаселених вулицях. Зараз на збиткових маршрутах їздить найгірший транспорт за нерегулярним графіком.

Перевезення — це послуга загального економічного інтересу, яку повинна забезпечити держава. Якщо перевізник отримає від неї ринкову оплату роботи за кіломет­ри, то буде мотивований якісно надавати послугу, незалежно від кількості пасажирів у салоні. Як наслідок — виграють усі. Але питання полягає в правильності впровадження цього підходу в Україні. В Євросоюзі встановлювали 10-річний перехідний період. Це логічно. Адже без урахування всіх національних особливостей новий механізм або не запрацює, або погіршить ситуацію.

Головна проблема цієї реформи — наявність фінансів. Громадські послуги фінансують із місцевих бюджетів. Мовляв, завдяки децентралізації ресурси є. Але будь-який муніципалітет з тезою міністерства, м'яко кажучи, не погодиться. Наприклад, польська столиця Варшава витрачає на транспорт 30,2 відсотка всіх видатків міста. 15 процентів з них іде виключно на транспортну послугу. Це фантастика для нас.

Друге питання — чинна система визначення перевізника на комерційних маршрутах, які працюють паралельно з громадськими. Наразі не пропонують жодних її змін. А вона корумпована та недосконала. Тож формально запропонують містам впроваджувати закупівлю транспортної послуги, але нічого не зміниться. Бо часто чиновники перебувають у змові з недобросовісними учасниками ринку. І вони не зацікавлені в тому, щоб вивести з тіні приблизно 40 мільярдів гривень.

Принцип "оплати за кілометр" допоможе вирішити проблему з пільговиками, яких ніхто не хоче возити, переконані в міністерстві.

— Наша держава перекинула пільговиків на місцеві бюджети, не враховуючи їхніх можливостей. І наразі це одна з ключових і невирішених проблем галузі, — продовжує Беспалов. — Так само ігнорують проблему пільгового квитка. Простіше кажучи — хто платить за пільговика з Житомира, який скористався транспортом у Києві. У теорії проблему з пільговиками можна вирішити, якщо всі маршрути належатимуть до категорії громадських. Тоді перевізнику буде байдуже, хто і як оплачує проїзд. Бо він отримуватиме гроші за кілометри. Запуск реформи потрібно починати з повноцінного впровадження електронного квитка. Бо саме він дасть точні вихідні дані про пасажиропотік, доходи від оплати проїзду. Без цього неможливо обґрунтувати, скільки потрібно виділити грошей з бюджету.

×