Пенсії і зарплати українцям платять західні партнери

Комунальні тарифи не зростатимуть до завершення війни

— Економічну шкоду від війни важко оцінити, бо бойові дії ще не завершилися, — каже економіст Олексій Кущ, 48 років. — Є пряма шкода у вигляді зруйнованих об'єктів інфраструктури, нерухомості, підприємств. Також треба враховувати вартість окупованих активів, а це сотні мільярдів доларів. Непрямі економічні збитки пов'язані з втратами ринків збуту, підприємства, експортери недоотримали доходи, плюс масова міграція населення.

Які галузі постраждали найбільше?

— Сировинні галузі, що працювали на експорт. Україна втратила можливість експортувати великі обсяги сировини через транспортні проблеми, блокаду портів. Треба повністю перезавантажу­вати економічну модель. Сировинна, яка діяла раніше, зруйнована. Одна справа, коли кукурудзу вивозять зерновозами з портів, інша — продавати біопаливо. Фактично обсяг експорту значно менший, а вартість більша. Це стосується не тільки аграрного сектора, де від експорту сировини треба переходити до переробки. Стосується також гірничо-металургійного комплексу, в нас немає можливості зараз експортувати залізну руду, великі обсяги металу. Тож треба створювати внутрішню переробку металу, розвивати машинобудування. Але це вже питання післявоєнного відновлення.

 

Втрата 5 мільйонів людей, які поїхали за кордон, для внутрішнього ринку — катастрофічна. Це викликало зниження платоспроможності. Людський капітал є рушієм економічного зростання. Найбільшим шоком для українців стала криза на ринку праці. Нині 30–40 відсотків населення безробітні. Людей переводять на неповний робочий день, зменшують зарплату. Маємо близько 10 мільйонів внутрішньо переміщених осіб. Друга проблема — інфляція, зростання цін.

Що з дефіцитом бюджету, чим компенсувати брак коштів?

— Дефіцит бюджету катастрофічний. З 2,5 трильйона гривень на наступний рік податковими надходженнями ми закриваємо майже половину. Дефіцит погашатимемо за рахунок грантової кредитної допомоги від західних партнерів. Також Націо­нальний банк може друкувати приблизно 30 мільярдів гривень на місяць. На третьому місці — доходи від державних, військових облігацій. Західна допомога надходить за умови, щоб ці гроші не йшли на фінансування армії, навіть зарплати військовим. Відповідно, армію ми маємо фінансувати самостійно. 100 мільярдів соціальних виплат щомісяця покриваються виключно за рахунок зовнішньої допомоги. Фактично західні партнери зараз платять пенсії й зарплати бюджетникам.

Комунальні тарифи поки що заморожені, так буде й надалі? Можливі перебої з виплатою субсидій?

— Тарифи не зростатимуть до завершення війни. Субсидії перераховуватимуть вчасно. Проблеми можуть бути в комерційного сектора, який вимушений купувати електроенергію та природний газ за ринковими цінами. А вони — високі. Вартість газу для підприємств перевищує 50 тисяч гривень за тисячу "кубів", електроенергія теж подорожчала. Промислові підприємства насамперед відключають від електропостачання. Побутових споживачів намагаються турбувати менше. Це погано впливає на виробництво, технологічні процеси руйнуються. Можна сказати, що взимку промисловість фактично буде зупинена. Населення стабільно забезпечуватимуть, як і об'єкти критичної інфраструктури. Запасів природного газу достатньо, зараз маємо 15 мільярдів "кубів" у сховищах. Треба накопичити ще як мінімум 2–3 до початку опалювального сезону. З вугіллям ситуація стабільна. Є близько 2 мільйонів тонн на теплоелектроцентралях, потрібно ще 500 тисяч. Залишається базова атомна генерація, крім Запорізької АЕС, яка окупована. Є ще маневрова генерація — це теплові електростанції, які можуть збільшувати чи зменшувати виробництво електроенергії залежно від пікових навантажень. Росіяни зараз б'ють саме по маневрових потужностях. Атомна генерація дає 60 відсотків електроенергії.

Споживчі ціни у вересні зросли. У річному вимірі інфляція прискорилася з 23,8 до 24,6 відсотка. Яких наслідків чекати?

— Є інфляція попиту. Виникає, коли високі доходи населення і високі темпи розвитку економіки. А є інфляція собівартості, виробничих витрат. У нас нині саме ця. Вона пов'язана з проблемами, які виникли внаслідок воєнного стану, зовнішніх шоків. Ціни в Україні зростають не тому, що українці стали більше купувати м'яса, яєць чи гречки. Підвищилася вартість логістики, доставки, виробництва товарів. А споживання навпаки скорочується. Інфляція в Україні буде на рівні 30 відсотків на рік. Вона висока, але об'єктивна через війну. Наступного року лишатиметься на такому ж рівні. Ціни на деякі товари збільшилися на 50–70 відсотків. Насамперед дорожчатимуть товари, що залежать від логістики, транспортних витрат, вартості енергоресурсів. Зокрема, тепличні овочі, хліб, яйця, молоко.

 

Зв'язку між інфляцією та успіхами на фронті немає, або він мінімальний. Перемоги не призведуть до того, що різко знизяться витрати на виробництво товарів чи впаде ціна на нафту. Поразка Росії дійсно призведе до зменшення глобальної інфляції.

Скільки років займе відновлення економіки після війни?

— Це залежить від економічної моделі. Буде катастрофічне падіння на 35 відсотків у гривні, у валютному еквіваленті ще більше. Перед війною був рекорд ВВП на рівні 200 мільярдів доларів, зараз він скоротиться до 100–120. Для того, щоб вийти з кризи, потрібно не тільки відновити попередній розмір валового внутрішнього продукту. Необхідно, з урахуванням глобальної інфляції та перспектив розвитку, вийти на рівень 500 мільярдів. Бо після війни населення матимемо менш як 30 мільйонів осіб. З них понад 10 мільйонів — пенсіонери. Побачимо катастрофічне скорочення економічно активного населення. Щоб люди поверталися додому, потрібно потужне зростання економіки. Воно забезпечить зростання соціальних стандартів і якості життя.

Спочатку потрібні інвестиції в трудомісткі галузі економіки, тому що додана вартість є проєкцією високого рівня праці в структурі готового продукту. Ці галузі потребують великої кількості людської праці й стануть джерелом виплати заробітних плат. Вони є основними донорами податків. Що більший рівень фонду зарплат, то більше податків держава збирає, які, зокрема, наповнюють Пенсійний фонд. Взагалі нам треба пройти три сходинки. Перша — трудомісткі галузі, пов'язані з переробкою сировини. Друга — підвищення продуктивності праці, перехід на більш складні товари. Третя — інноваційні технології. Стрибнути з першої сходинки на третю не вдасться. Сфера ІТ, на жаль, не зможе стати драйвером економіки. Тому що вона напряму залежить від кількості населення. Великі ІТ-країни, такі як Індія, заробляють за рахунок того, що інвестують у соціальний капітал, освіту. Але, щоб це спрацювало, потрібне велике населення. Треба починати з азів економічного зростання. Японія не одразу стала країною, яка виробляє роботів. Спочатку вони виробляли гумові капці, парасольки, потім — автомобілі, комп'ютери та складніші програмні комплекси. Україна має сама пройти складний, а головне поступальний, із точки зору зростання, шлях. На жаль, до війни ми були в тупиковій точці розвитку. Сировинна модель завела нас туди. Тому всі ці уроки треба вивчити. Високорозвинений військовий комплекс, який нам потрібен, завжди є похідною від високого рівня промисловості. Саме тому Ізраїль спочатку почав виробляти промислові товари, а потім отримав власну зброю.

Банківська система працює стабільно

Частина банків призупинила фінансування пільгових кредитних програм. Зокрема, "5–7–9%" для підприємців та "Доступна іпотека 7%". Пояснюють, що держава не компенсує свою частку.

— Ці програми необхідні, — говорить економіст Олексій Кущ. — Хоча раніше багато кредитів йшло на поповнення обігових коштів. Підприємець фактично заробляв на державі, отримуючи пасивні доходи. Тобто брав кредит під 5 відсотків і клав на депозит під 10. Також отримували позики, щоб погасити старі борги. Але загалом такі державні програми мають існувати. Тому що під час війни ризики максимальні, інфляція висока й відповідно вартість кредитних ресурсів теж. А бізнес потребує величезної кількості коштів під низьку процентну ставку, тому що фактично не може збільшувати собівартість своєї продукції. Вона й так уже значно зросла через логістичні, транспортні проблеми, втрати ринків збуту, енергетичні шоки. Головна проблема нинішніх пільгових програм, що держава там не виступає як учасник угоди між банком і позичальником. Підприємець підписує з фінустановою договір, отримує кредит. А держава не несе відповідальності за фактичну компенсацію. Якщо грошей немає, то позичальник вимушений платити повну кредитну ставку.

Загалом банківська система в Україні працює стабільно.

— Ядро системи — це державні банки, вони отримують підтримку від уряду та Нацбанку, — додає Кущ. — В іноземних фінустановах теж грошей достатньо. В банках з українським капіталом ситуація гірша. Особливо в тих, що пов'язані з певними фінансово-промисловими групами. Там грошей не вистачає, вони отримують рефінансування від Нацбанку. Два банки вже вивели з ринку.

"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

×