В уманському міському центрі зайнятості на Черкащині з"явилися черги. Люди приходять о шостій ранку. Лише тоді можна взяти талон до спеціаліста — стати на біржу чи відмітитися.
53-річний Михайло Петрів 15 років пропрацював на молокопереробному підприємстві "Білосвіт". Тиждень тому залишився без роботи, як і більшість його колег. Підприємство завантажене на 10% потужностей.
— Завод із літа став, нібито на реконструкцію, — розповідає Петрів. — Тепер кажуть, що вже з кінцями. Ми кілька місяців стоїмо на біржі.
Скоротили штат у національному парку "Софіївка" і на уманському підприємстві "Вітаміни". Яна Климчук, 29 років, рік стоїть на обліку в центрі зайнятості. У "Вітамінах" працювала пакувальницею. Потрапила під звільнення. Яна каже, що на заводі постійно затримували заробітну платню.
Кілька жінок перед центром зайнятості розказують, що в Умані з роботою скрутно.
— Ну ось є робота на "Уманьпиві". Але ж там зарплата 400–600 гривень. А робити знаєте, що треба — при нульовій температурі чани з-під пива здоровецькі мити. Завод "Мегомметр" запрошує — але туди йти працювати собі дорожче. Сидиш у цеху, зимою холодно, шум постійний — люди за кілька років глухнуть. І за що? За 600 гривень? Це смішно. Молодьож туди йти не хоче — старики одні допрацьовують до пенсії.
Андрій Бачинський, 34 роки, прийшов стати на біржу праці. Улітку їздив на заробітки до Києва. Працював у будівельній бригаді. Отримував 3–5 тис. грн на місяць.
— У мене сім"я, діти. В Умані на будівництві отримував тисячу гривень. Що та тисяча? Зиму хочу перебути вдома. Аби хоч на їжу гроші мати, — каже про соцдопомогу по безробіттю. — Може, займуся ремонтами тут. На весну знов поїду до Києва чи Москви.
Галина Ковальова, 26 років, у коридорі центру зайнятості стоїть із дитиною на руках. Одразу після народження сина неофіційно вийшла на роботу — була адміністратором у комп"ютерному клубі. Отримувала мінімальну зарплатню та допомогу на дитину. Хлопчика лишала на матір:
— 160 гривень на місяць — хіба то допомога?
Чотири місяці тому власник закрив інтернет-клуб. Галина лишилася без роботи. Синові виповнилося 3 роки. Виходити з декрету жінці нікуди.
— Прийшла на біржу. Кажу: у мене маленька дитина, я не можу о шостій ранку займати чергу. А мені відповідають — ваші проблеми, ми не можемо вам залишити талончик, бо черга нас порве, — розповідає інша відвідувачка.
Заступник керівника центру 30-річна Ірина Калиновська каже, що цьогоріч 42 підприємства подали заяви на звільнення працівників. Та про скорочення чиновниця не має права говорити без дозволу керівників компаній. На 1 жовтня цього року в міському центрі зайнятості на обліку перебувало 1452 особи. Торік було 1864.
— Офіційна кількість безробітних зменшується через трудову міграцію. Люди їдуть у міста шукати більших заробітків.
— Це ще поки сезон — люди ще по Києвах — Одесах строять, мурують. А 1 грудня побачите, скільки людей тут буде, — 48-річний Віталій Прусь передивляється оголошення про вакансії. — У нас народ хитрий — і на роботу хоче влаштуватися, і з біржі копійку отримувати. У мене дочка поробила в одному місці, отримала на руки трудову. Занесла її на біржу — виплата в носа не жме. А в інше місце прийшла з чистою трудовою — сказала, що ту загубила.
В Україні зареєстровано 513 тис. безробітних. У середньому вони отримують по 477 грн допомоги.
2 
1
Коментарі