— Втратили роботу з чоловіком майже одночасно. Він працював на підприємстві з ремонту сільгосптехніки. На початку року потрапив під скорочення. Я вчителювала на чверть ставки. Теж довелося піти з роботи. Із січня до липня мали офіційно нульові доходи, стояли на біржі. Тепер сказали, будуть проблеми з субсидією, — розповідає 47-річна Ольга Куліковська з міста Підгайці на Тернопільщині.
Родина живе у приватному будинку на 100 "квадратів". Мають автомобіль, якому 10 років.
— Користувалися субсидією три роки. Чоловік Андрій на попередній роботі заробляв 6 тисяч гривень. У мене в школі зарплата була менш як 4 тисячі. Займалася додатково з учнями алгеброю та геометрією. Брала 50 гривень за годину. Сину Миколі — 23 роки. Він студент, стипендії не отримує. Взимку щомісяця використовуємо 10 "кубів" води, майже 500 газу, 150 кіловат електрики. Без субсидії витрачаємо понад 3500 гривень на комуналку. Якщо додати ще 3 тисячі на харчування, газ для авто — то це майже весь наш дохід. Субсидія перекривала половину витрат. Чоловік знайшов нову роботу, влаштувався на станцію техобслуговування. Я поки ще безробітна. Ходила в управління соціального захисту. Повернуть пільги, якщо дозволить спеціальна комісія. До нас додому прийде працівник собезу. Огляне будинок, перевірить документи на нього. Опише житлові умови, меблі, побутову техніку, транспортні засоби. Усі документи відправить до районної адміністрації. Їх розгляне комісія. Люди, які проходили цю процедуру, казали — нас можуть покликати на засідання. Питатимуть про покупки, виїзди за кордон.
— Торік чоловік поїхав у Польщу. Аби не працівники селищної ради, то може, й далі отримували б субсидію. А вони бігом подзвонили в собез. Розповіли, що він на заробітках, — каже 27-річна Надія Лукова з селища Літин на Вінниччині.
— Із чоловіком купили будинок на 72 "квадрати". Газовий котел — старий, багато палива витрачаємо. Поміняти не могли, бо дорого. Нормальний коштує 17 тисяч. Ще стільки ж треба, аби замінити труби й батареї. Я у декретній відпустці з сином Іваном. Отримую 800 гривень на дитину. Цих грошей вистачає сходити раз на базар. Чоловік поїхав на заробітки, щоб заробити грошей на ремонт будинку, нові меблі. Працює електрозварником. Заробляє 25–28 тисяч гривень. Висилає мені щомісяця 10 тисяч. По 3 тисячі відкладаю на опалення та їжу. 2 тисячі віддаю на погашення кредиту, який брали на утеплення будинку пінопластом. Решта — на одяг, взуття. Торік найбільше за газ заплатила в лютому — 3700. Аби зекономити, до останнього не вмикаю тепло.
68-річна Любов Ткаченко з Черкас мешкає в двокімнатній квартирі. Пільги на оплату комунальних мала до травня.
— Тепер невідомо, як буде. У мене прописаний син 45-річний Валентин. Живе з родиною окремо, мають квартиру в центрі міста. Із дружиною працюють. Разом заробляють майже 10 тисяч гривень на місяць. Субсидію не оформляють. Мені теж нічим не допомагають, бо вчать сина. Я маю пенсію близько 2 тисяч гривень, — говорить Любов Іванівна. — Як була субсидія, то вистачало на прожиток. Сестра з села сумку з продуктами інколи передає. А тепер кажуть, що субсидію можуть не дати через сина. Я виписувати його не збираюся. Помру, а в квартиру в'їдуть шахраї. Знаю такі випадки. Ходила в соцзахист дізнатися, які треба документи. Жахіття, що там робилося. Працівниця сказала, що в черзі — 807 людей. Піду за пару тижнів, може, буде менше. Якщо не дадуть субсидію, платитиму, по скільки зможу. За літо помаленьку розрахуюся з боргами.
— Син із невісткою звільнилися з роботи. Хтось надоумив, що з їхньою зарплатою субсидії не буде, — розповідає 60-річна Віра Надольна з Києва.
— Син офіційно працював вантажником, а невістка — бухгалтером. В обох офіційна зарплата була 5 тисяч гривень. Живуть у приватному будинку неподалік Києва, виховують чотирьох дітей. Коли мали субсидію, платили за газ 500 гривень, 2800 давала держава. Невістці радять народжувати ще дітей. Мовляв, тоді з пільгами не буде проблем. Сподіваюся, що не послухає таких порад. Бо діти — то значно більші витрати, ніж газ узимку. І точно не на сезон. Я вже пропонувала їм віддавати частину своєї пенсії.
У жовтні призначили 3800 гривень субсидії. Газ будуть економити. Опалюватимуть дві спальні та перший поверх. У решті кімнат — батареї вимкнули. Син із невісткою влаштувалися неофіційно на роботу. Вона пішла на склад в інтернет-магазин. Він підробляє водієм і вантажником у цілодобовому магазині. Щомісяця мають 14 тисяч гривень доходу. Але ж їх шестеро в родині.
— Найняли адвоката, щоб шукав чоловіка доньки. Вони нерозлучені, але не живуть разом майже 30 років. Зять пішов із сім'ї через місяць після народження сина, — розповідає черкащанка 82-річна Надія Трохименко. Документи на субсидію поки що не подавала.
— Живемо утрьох. У мене, доньки й 28-річного онука-інваліда — мінімальні пенсії. Постійно користувалися субсидією. В нас була така економія, що всі рахунки приходили з мінусами. А в травні в собезі сказали: "Ваша дочка з чоловіком нерозлучена, тепер треба вказувати його доходи. Або хай розлучається". Дочка не планувала більше йти заміж. Тому і не поспішала подавати на розлучення. Зять усі ці роки нічим родині не допомагав. Де він — не знаємо. Поки що результатів пошуку немає. Я заради субсидії відмовилася від пільг як вдова військового. Без субсидії грошей не вистачить ні на продукти, ні на ліки. Дочка не може піти на роботу, бо я з внуком сама не справлюся. Ми і з субсидією не шикували. Я вночі шукаю по смітниках макулатуру, пляшки. Вранці дочка везе кравчучкою, здає. Виходить 20–30 гривень. І то добре.
4 
35413
Коментарі