Кіоск із хот-догами окупився за місяць

 

35-річний Володимир Мірошниченко з селища Чорнобай Черкаської області два місяці тому відкрив кіоск зі швидкою їжею: хот-доги, шаурма. У справу вклав близько 10 тис. грн. Каже, що все окупилося за місяць.

— Наші люди не звикли обідати в кафе, — говорить Володимир. — Їм краще купити якийсь пиріжок чи хот-дог і перекусити дорогою. Тому біля таких ларьків завжди черги.

Підприємець узяв дозволи у виконкомі селищної ради та в санстанції. Кіоск зареєстрував на 25-річну продавщицю Людмилу Тараненко, її оформив як приватного підприємця.

— У мене є продуктовий магазин із касовим апаратом, — ділиться Мірошниченко. — Якби я оформив кіоск на себе, апарат довелося б ставити й туди. Хоч у ньому немає ліцензійних товарів — спиртного чи тютюну. Це більші податки. А так плачу щомісяця 100 гривень за патент.

Вагончик під кіоск підприємець знайшов у Києві через знайомих. Заплатив $1300. Раніше в ньому продавали курей-гриль — тому там уже були полички, рукомийник, холодильник і гриль. Мірошниченко купив апарат для хот-догів і шаурми, мікрохвильову піч та чайник.

Постійні клієнти щодня  беруть 10 хот-догів

— У кіосках газові апарати ставити заборонено, — розповідає Ігор Остапенко, 29 років, зі столичної фірми "Пімак-Україна". — Для вуличної торгівлі ми пропонуємо електричне обладнання. Найпростіший апарат для шаурми можна купити за тисячу гривень, гриль на 4 курки — за 2500. Обладнання турецьке, воно дешевше, ніж італійське чи французьке. Наша фірма доставляє його і встановлює, проводимо інструктаж.

Володимир купив обладнання на руках. Установив сам. А щоб продавщиця навчилася ним користуватися, привіз із Черкас чоловіка, який працював у такому кіоску. За три дні інструктажу заплатив йому 50 грн.

— Щодня готую до сотні хот-догів у булочці та лаваші. Вони найдешевші, — розповідає Людмила Тараненко. — Часто беруть шаурму. До них чай та каву. У спеку продаємо і квас. Найбільше людей із одинадцятої до п"ятнадцятої години, коли обід. Потім із 16.30 до сімнадцятої, коли всі йдуть додому з роботи.

— У нас уже є постійні клієнти — працівники сусідніх магазинів. Вони приходять щодня і беруть на весь колектив: 10 хот-догів чи кілька курок-гриль, — хвалиться Володимир.

Сосиски для хот-догів, м"ясо для шаурми, булочки і лаваш підприємець закуповує на продуктовій базі в Черкасах, їздить туди двічі на тиждень. Майонез, кетчуп і соус привозить фірма, яка постачає ці продукти в місцевий магазин. Салат із моркви та капусти готує продавщиця.

— Мені не подобається в цьому бізнесі те, що не можна порахувати, чого й скільки було продано. Мусиш повністю довіряти продавцеві. Хоч я не жаліюся. Але й Людмилу не ображаю. За сім із половиною робочих годин плачу 100 доларів плюс 200 гривень премії. Для Чорнобая це хороші гроші.

Кілька тижнів тому в Рівному почали продавати сувеніри із символікою міста. 35-річна Ірина Павлюк відкрила кіоск у підземному торговому комплексі "Центральний" на вул. Соборній. 12 "квадратів" орендує за 1500 грн на місяць. У перші дні торгівлі виручка становила до тисячі гривень.

— Торгувати сувенірами порадив чоловік. Ігор займається рекламним бізнесом, має свою фірму, — розповідає Ірина. На полицях її магазину вивішені футболки, кепки, виставлені чашки, тарілки та кухлі. На всіх товарах — назва або герб міста. — Я погодилася, бо давно хотіла мати власну справу.

 Друзі порадили орендувати кіоск у новому комплексі. Там завжди людно.

Ірина торгує через день — по черзі з подругою Світланою Чеславською, 33 роки. Їхні чоловіки теж працюють разом. Сувеніри жінка замовляє в різних фірмах.

— Першого дня взяли десять футболок із написом "Рівне" — по 60 гривень. І п"ять кепок по 35. — Жінка показує брелок із бронзи та граніту ручної роботи за 50 грн. На маленькому підніжжі в"їзна брама — герб міста. Каже, на згадку про місто туристи найчастіше купують листівки, футболки й тарілки. — Було чотири скляні тарілки із зображенням старого міста — зразу продали.

Діти охоче беруть дешеві сувеніри: брелоки, ручки, наклейки. Іноземців цікавлять чашки й сумки.

— Раніше такі сувеніри годі було знайти, — зауважує рівнянка Тетяна Маковська, 34 роки. — Син Володя, йому 13 років, їздить на виступи з танцювальним ансамблем. Три тижні тому на фестиваль у Москву брали керамічні скульптурки козаків, бо нічого іншого не знайшли.

×