"Раніше їздили в Польщу клубніку збирати, а тепер там потрібні наші люди з освітою. Поляки повиїжджали в Німеччину й Англію на роботу, — розказує рівнянин 28-річний Максим Мосійчук. Він два роки працює у польській столиці Варшаві.
— У мене половина родичів у Польщу на заробітки виїхали, бо в Рівному нема чим займатися. Батько поїхав будувати залізницю. Міняє шпали, процес повністю автоматизований. Заробляє 2 тисячі злотих. За теперішнім курсом це 7,8 тисячі гривень. Має три вихідних на місяць. У Рівному працював електрозварювальником. У Варшаві за таку роботу можна отримувати 3 тисячі злотих, але беруть тільки чоловіків до 35 років. Тітка із сестрою поїхали на птахофабрику. Заробляють по 300 гривень за день — сортують і упаковують яйця. Я на липень-серпень влаштувався на завод фасувати м'ясо. У м'ясних цехах довше витримати важко. По 14 годин на ногах проводжу. Але годують тричі на день і дають кімнату з інтернетом. На вересень записався на збір яблук. За 12 годин зароблятиму 400 гривень. Тепер роботу шукаю сам на польських сайтах. Два роки тому добре обпікся. Заплатив 2 тисячі гривень фірмі, що влаштовує українців на роботу в Польщу. Обіцяли, що буду працювати кладовщиком-реалізатором, а мусив розгружати і перебирати креветки. Платили 4 тисячі гривень. Обіцяли місце в гуртожитку, а насправді ночував у підвалі фірми, на яку працював. Там навіть туалету не було. Харчі з собою приносити боялися, бо вночі криси бігали. На таких роботах велика тєкучка кадрів. Люди працюють два-три тижні і втікають, бо знайшли щось краще. Однокласник попав на рибний завод. Терпів три місяці, бо платили по 2,5 тисячі злотих за 18 нічних змін у місяць. Коли в Рівне повернувся, від нього ще тиждень рибою смерділо.
Кадрові агентства за 1–2,5 тис. грн допомагають оформити документи для виїзду в Польщу.
— Робочу візу зараз відкрити легко, як ніколи. Першу видають одразу на півроку. Другу можна відкрити і на п'ять років. Чоловіки охоче їдуть на пилорами та меблеві комбінати, влаштовуються садівниками і будівельниками, — каже 35-річна Таміла Супронюк, менеджер столичного кадрового агентства. — Багато охочих робити ремонти, бо не треба житло знімати. Ночують у квартирі, яку ремонтують. Багато йдуть на далекобійників. Бо можна заробляти по 10–12 тисяч гривень на місяць. Старі поляки шукають українок, які б доглядали, готували і по покупки ходили. Жінки їдуть узимку прибиральницями і доглядальницями, а влітку — збирати малину й полуницю. Хоча з кожним роком працювати на полях їде все менше охочих, бо у Швеції чи Німеччині за таку роботу платять удвічі більше. Беруть наших людей касирами і фасувальниками у супермаркети, ветеринарами на свиноферми та помічниками фермерів у корівники. Добре платять за збір грибів і чищення риби.
2 
1
Коментарі