"Донецькі в хутрі добре розбираються. Китайського не купували"

 

— Запустити бізнес на шубах у Києві було важче, ніж у Донецьку, — каже російською 42-річна Світлана Фоміна. 2014 року переїхала до столиці.

Перереєструвала підприємство, відкрила цех із пошиття. Із Світланою перебралися вісім працівників.

— Орендувала вантажівку. Шуби, обладнання, цінні головки від швейних машин сховали під речами. Закидали їх дитячими велосипедами, стільчиками для годування, матрацами, пуфами. Машину дорогою зупиняли на блокпостах, перевіряли. До шуб не добралися. Ми казали, що просто переїжджаємо жити в Київ.

У хутровому бізнесі працюю з 1999 року. Спочатку хутро для шуб купувала в місцевому звірогосподарстві. Згодом почала замовляти зі скандинавських країн, Сполучених Штатів. Там воно якісніше, довго служить. Донецькі в хутрі добре розбираються. Китайського не купували.

За час роботи зрозуміла, що найцінніше — працівники. Можна знайти закрійника, швачку для верхнього одягу. А спеціалістів із хутра — майже немає. Залишилося трохи радянських кад­рів. З ними важко працювати. Ми самі навчали фахівців. Тому для мене було важливо, що працівники переїхали до Києва. За два роки колектив трохи помінявся. Додалося молоді.

Асортимент довелося змінити. В столиці обирають практичніші речі. Наприклад, швидше куплять шубу-піджак замість довгої. Бо вона підходитиме під кросівки, черевики.

Довелося запускати рекламу. Раніше клієнти самі знаходили нас. Дізнавалися від знайомих про пошиття шуб. Зараз веду сайт і групу в соц­мережі. Розповідаю, як обрати якісне хутро, раджу клієнтам фасони. Підприємство працює за двома напрямками — дрібний гурт та індивідуальне пошиття. Продавати шуби іншим магазинам почали, коли курс валют зріс. Завозити імпортні дорого.

Наш товар продається сезонно. До того ж його не кожен може собі дозволити. Аби мати роботу влітку, перешиваємо шуби. Можемо розкроїти стару й зробити сучасний фасон. Ще влітку доводилося працювати в розстрочку. Клієнти сплачували протягом кількох місяців.

700 тисяч гривень потрібно, щоб відкрити цех із пошиття шуб і виготовити мінімальну колекцію хутряних виробів. За останні два роки закрилися 18 таких підприємств. Причина — зниження попиту. Хутряний бізнес був популярний 2010 року. Тоді коротка шуба з норки коштувала 10–15 тис. грн. Цехи отримували багато замовлень.

Закрилися два великі хутряні підприємства

— В Україні закрилися два великі хутряні підприємства — Баришівський звіроплемгосп на Київщині та Золотоніське звірогосподарство в Черкаській області. Останнє спеціалізувалося на розведенні скандинавської норки, — говорить голова асоціації звірівників Олександр Дикий.

Згорнули свою діяльність і декілька менших ферм. Утримання тварин стало витратним. Закордонні корми подорожчали через валютні стрибки. Раніше норку годували чорноморським бичком. Після анексії Криму рибу припинили завозити.

Ще кілька років тому наш ринок хутра зростав на 20–30 відсотків щороку. Мали перспективи стати одним із ключових гравців у Європі. Зараз вітчизняні виробники хутра намагаються заробляти лише на продажі сировини на експорт. В Україні вирощують кілька видів норки, шиншил, бобрів, нутрій.

Попит на хутряні вироби впав на третину. Хутряні фабрики змінили асортимент.

— Стараємося здешевити шуби. Переходимо на моделі, де хутро є лише частково. Шиємо коротший одяг, — каже Лідія Рубан, директор "Хутряного дому АНТ" у Черкасах.

×