— 47 відсотків українців під час опитування заявили, що на карантині їхні доходи скоротилися. Кожен п'ятий позичає гроші щомісяця. Бо заробленого не вистачає на життя. Половина опитаних мають кредитну картку й активно нею користуються, — говорить 37-річна Юлія Вітка, заступниця керівника проєкту USAID "Трансформація фінансового сектора".
В Україні низький рівень фінансової грамотності населення. Чому так сталося?
— Причини насамперед історичні. Фінансова грамотність зростає тоді, коли є практичний досвід використання тих чи інших фінансових послуг та інструментів. За часів Радянського Союзу їх кількість була обмеженою. Тому фінансова грамотність не розвивалася.
Другий фактор — в Україні немає стільки фінансових послуг, як за кордоном. Не розвинена приватна інвестиційна система, послуги, якими б користувалося населення, а не тільки кваліфіковані інвестори.
Третя причина — низький рівень доходів. Значну роль також відіграє недовіра до банків, що сформувалася через втрату радянських заощаджень. Тому люди зберігають гроші переважно вдома.
Куди можуть вкладати гроші українці?
— Тут треба розділити банківський і небанківський ринки. Якщо говорити про банківський, то він в Україні стійкий, очищений від неплатоспроможних фінустанов. Можна нести гроші на депозити.
Державні облігації — теж хороший інструмент. Але він не для всіх доступний, бо є мінімальна межа — 40 тисяч доларів. На меншу суму неможливо відкрити рахунок в цінних паперах, тому цей інструмент підійде лише людям із середнім достатком.
Фондовий ринок в Україні з'явився на початку незалежності. Але не розвинувся в надійний. Його використовували для різноманітних фінансових схем, уникнення оподаткування. Велику роль зіграла приватизація, яка була не дуже чесною. Цінні папери опинилися в руках олігархів. Невелика частина акцій дісталася трудовому колективу. Тому фондовий ринок із самого початку був викривлений, не мав ринкових механізмів.
У Сполучених Штатах фондовий ринок будувався знизу догори. Наприклад, є певна компанія. Щоб розвиватися далі, вона виходила на біржу зі своїми акціями. Люди купували цінні папери, компанія отримувала гроші. В Україні приватизація відбулася викривленим шляхом. Акції, які отримали громадяни, не були такими, як за кордоном. Після приватизації стало багато посередників, які скуповували цінні папери в населення. Останні кілька років відбувалося очищення ринку від фінансових посередників. Багато ліцензій відкликали. Торік прийняли закони про організовані товарні ринки і ринки капіталу. Але цього недостатньо. Потрібна судова система і санкції, які будуть застосовані в разі порушень.
Зараз завдання держави — створити умови, щоб фондовий ринок розвинувся. Тоді можна буде сподіватися на прихід іноземних інвесторів, які принесуть свій досвід фінансової поведінки. Для громадян ринок цінних паперів стане доступним не раніше, ніж через 10 років.
А як щодо нерухомості?
— Купівля нерухомості — це збереження коштів. Житло можна перетворити на актив. Він буде слугувати заставою при отриманні кредитів у подальшому. Також нерухомість поступово дорожчає, її з часом можна вигідно продати.
Які країни найуспішніші щодо розвитку фінансової грамотності населення?
— З європейських — це Нідерланди. Тут є лінійка фінансових інструментів, зважений, розумний підхід громадян. Є відповідна підтримка і захист із боку держави. Другий успішний приклад — Австралія. Там одні з найкращих підручників для школярів, студентів.
У наших школах є подібні уроки?
— Предмет "фінансова грамотність" впроваджується в нас експериментально. Його можуть вводити за рішенням адміністрацій. Є підручники для учнів 9–11 класів. Вони написані з використанням австралійського досвіду. Діти вчаться заощаджувати, брати позики. Основна увага не на теорію, а на вирішення практичних завдань. Наприклад, треба взяти кредит. Учень має поцікавитись, які банки працюють в його місті, зібрати кредитні пропозиції. На уроці розказати, яку обрав. Школярі навіть батьків залучають до навчання. Бо іноді стикались із ситуаціями, що ті йдуть брати кредит не там, де дешевше. А в найближче відділення банку.
Коментарі