Американець переїхав в Україну фотографувати людей

 

Американець Денніс Чемберлін переїхав до Львова, щоб фотографувати людей. Місто обрав через велику кількість людей на вулицях.

"Захоплююсь фотографією з дитинства. Свій перший фотоапарат отримав від дідуся – плівкову камеру марки "Аргус". Ми з другом багато знімали, вчилися проявляти плівку. Це своєрідна магія, коли опускаєш пустий аркуш у спеціальний розчин, і на ньому починає з'являтись зображення. Перші фото були або майже чорними, або навпаки, занадто світлими, але сам процес у темній кімнаті був для мене дивом", - розповідає tvoemisto.tv Денніс Чемберлін.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Замість хабара показую середні пальці" - техасець відкрив ресторан в Україні

У юності багато фотографував. Був на стажуванні в редакції газети The News-Sentinel у місті Форт-Вейн в Індіані.

"В той час неподалік почалася повінь. Газета послала мене знімати. Я працював удень і вночі кілька тижнів – фотографував рятувальників, військових, поліцію. Згодом мені зателефонували з газети і сказали, що я отримав Пулітцерівську премію. Мені був двадцять один рік. За два роки була ще одна премія – за репортаж про викрадення дітей у Денвері".

 

Денніс Чемберлін багато років жив у Польщі – знімав для різних видань.

"Львів нагадує мені Польщу, особливо Краків, і я почуваюсь тут дуже комфортно. Навіть не вмію собі цього пояснити до кінця. Поки що я не володію українською мовою добре, і мені складно сходити навіть у кінотеатр. Проте нещодавно, коли ми з дружиною повертались із Варшави, на львівському вокзалі я викликав таксі. Зміг пояснити водієві, куди їхати, використовуючи українські й польські слова. А днями в мене виникли проблеми з водогоном. Поґуґлив, знайшов назви інструментів і поїхав до крамниці. І майже все, що говорив продавець-консультант, було зрозумілим. Я усвідомив, що можу порозумітись із людьми, а це головне".

З 2009 року я викладав фотожурналістику в Італії.

"Кожного літа повертався додому, щоб відвідати своїх батьків. Уявіть: липень, центр міста, сьома година вечора п'ятниці – а на вулиці немає нікого. Нікого. Я відчув себе у глибокій депресії – мені не було кого фотографувати! Тому у Львові мені подобається фотографувати всюди й завжди. У Львові завжди багато людей. У центрі міста всі біжать у справах чи спокійно прогулюються разом із туристами. В Америці ніхто вулицями не гуляє – всі мають автомобілі чи дивляться телевізор удома".

×