Минулого тижня Україна та Євросоюз майже завершили узгодження тексту політичної частини Угоди про асоціацію. Невирішеним залишилося одне питання: Київ наполягає на фіксації так званих перспектив членства.

По-суті, хоче юридичної обіцянки ЄС прийняти до себе Україну в майбутньому. Така позиція може означати дві речі: або в Києві справді не розуміють неможливість виконання Євросоюзом цієї вимоги, або свідомо йдуть на зрив процесу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Польщі розраховують на здоровий глузд Януковича

Насамперед слід розуміти, що надання перспектив членства є суто внутрішньою справою Євросоюзу. Їх не фіксують у двосторонніх угодах з іншими країнами. По-друге – це питання не юридичне, а політичне. Не існує директиви ЄС або якогось іншого законодавчого акту, що містить поняття "перспектива членства" і регулює порядок його застосування. Воно означає політичну згоду всього Союзу на вступ до нього тої чи іншої держави у разі досягнення нею європейських стандартів у царині демократії та ринкової економіки. Зазвичай така згода фіксується у підсумкових документах Європейської Ради – тобто, саміту Євросоюзу. Наприклад, щодо західнобалканських держав це було зроблено 2000 року на засіданні у португальській Фейрі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЄС ніколи не поступиться демократією заради партнерства з Україною

Щодо України такої згоди на сьогодні немає і не передбачається. Принаймні половина держав ЄС не готові надати обіцянки непередбачуваній державі, яка на словах декларує європейські устремління, на ділі ж робить протилежне. Але якщо українське керівництво справді так хотіло добитися перспектив членства, то нехай би переконало тих же Францію чи Німеччину змінити їхню позицію. Цього не зроблено, натомість Київ шантажує тепер весь ЄС зривом перемовин із Угоди про асоціацію.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кравчук: в Європі розуміють - якщо Україна буде в ЄС, то Російська імперія не відбудеться

Зрештою, відсутність перспективи членства аж ніяк не зачиняє перед Україною двері до Євросоюзу. Стаття 49 Договору про ЄС гарантує вступ до нього будь-якій європейській державі, що поділяє його цінності, має відповідний рівень демократії та функціонуючу ринкову економіку. Найкращою ілюстрацією є Ісландія. У неї ніколи не було зафіксованих будь-де перспектив членства, але вона тісно інтегрована з ЄС економічно й не відрізняється від нього за рівнем демократії. Тому 2009-го Ісландія без жодних проблем подала заявку на приєднання до Євросоюзу, і нині веде переговори про вступ. Реалізація Україною Угоди про асоціацію означала б досягнення нею такого ж рівня близькості з Євросоюзом, який мають нині Ісландія, Норвегія чи Швейцарія.

Малоймовірним видається, що в Києві не розуміють ці прості речі. Навіть враховуючи плачевний інтелектуальний рівень влади. Швидше за все справа в іншому – наполягання на перспективах членства є гарним приводом "зіскочити" з Угоди про асоціацію. Адже вона накладає зобов'язання щодо реальних проєвропейських перетворень, які Януковичу з компанією явно ні до чого.

×