Ексклюзиви
Пʼятниця, 30 липня 2021 17:25
Ірина Мамрига
Ірина Мамрига
Журналістка

Красномовна відповідь

На початку року сусідка 21-річна Олена влаштувалася секретаркою на завод із перероблювання олійних культур у райцентрі. Підприємство з іноземними інвестиціями, зарплата пристойна. Олена швидко ввійшла в курс справи.

– Колектив дружний, багато молоді, – казала. – Місцевий директор спокійний, а київська начальниця – взагалі мій кумир. Така інтелігентна, розумна, одягається зі смаком. Щоправда, приїздить раз на два тижні, але завжди хвалить. Компетентна в усіх питаннях, знає кожну дрібницю на заводі.

Двічі на місяць нам треба прочухан

Недавно знову зустріла Олену. Запитую про справи. Вона розчаровано зітхає.

– Думала розраховуватися із заводу, але батьки вмовили не гарячкувати, – каже.

Співробітник підбив Олену попросити начальницю передплатити всім працівникам місцеву газету. Мовляв, так заведено на більшості підприємств.

– Я не хотіла просити, бо ж зарплата дає змогу передплатити самим. Але колега наполягав, що підприємство не збідніє.

Олена передала шефині "колективне" прохання.

– Поряд стояли дівчата з бухгалтерії, економісти, головний інженер, а начальниця при всіх тицьнула мені під ніс дві дулі ще й запитала, чи це достатньо красномовно. Наступного ранку весь завод обговорював нашу розмову.

– Не переймайся, – заспокоював слюсар Петро. – Вона без лайки в цех не заходить. Двічі на місяць нам такий прочухан необхідний. Одразу настає порядок

Зараз ви читаєте новину «Красномовна відповідь». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі