До реанімації Івано-Франківської обласної дитячої лікарні місяць тому прибіг 17-річний Олександр Синишин і попросив покласти його на стаціонар — хлопця вкусила гадюка. Насправді Олександр потребував лише нескладних процедур, бо до цього він вколов собі сироватку-протиотруту. Такого випадку самодопомоги лікарі не пригадують.
Виявилося, другокурсник Прикарпатського університету Олександр Синишин захоплюється зміями і знає, як з ними поводитися. "ГПУ" розшукала хлопця на дачі в приміському селі Вовчинець. Тут у невеликому будинку Саша встановив тераріуми — скляні ящики для плазунів.
Хлопець зустрів мене біля хвіртки. Із золотим ланцюжком на шиї, високий, стрункий. Каже, що займається волейболом і гірськими лижами.
— Я сам винен, — розповідає про останній укус гадюки. — Хотів у Вовчинецьких горах спіймати новий екземпляр. Підняв змію на палицю, а вона якось викрутилася. Сам не згледівся як. На зап"ясті тільки ранки лишилися.
Сашко веде мене до просторої кімнати. Під стіною три тераріуми. В одному — змійка-веретільниця, у другому — вуж, у третьому — пітон. Його хлопцеві подарували друзі.
— Та знав, чим ризикую, — зізнається. — У травні-червні змії скидають шкіру і просто скаженіють.
Витягує веретільницю. Змійка звивається між його пальцями, закручується на долоні.
— Вона не вкусить, — пояснює. — Це гібрид ящірки та змії. А в пітона зараз линька — може цапнути.
Сашко змалечку почав ловити й приносити додому тритонів і ящірок. Мама виганяла його разом із ними. Тому тераріуми хлопець облаштував на дачі. Батьки — бізнесмени, працюють на базарі, порядкують собі в міській квартири, а їхній єдиний син дає собі раду в селі.
Гадюк тут немає — їх саламандри повиганяли
— Я й першу медичну допомогу навчився собі надавати, — продовжує. — Спершу відсмоктую з рани кров і обов"язково спльовую. Це наполовину зменшує вміст отрути в організмі. Потім увожу собі протиотруту — запасся нею наперед. У травні мене вже раз кусала гадюка.
За три місяці на Івано-Франківщині зареєстровано понад десять випадків укусів гадюк. Але змії ніколи не нападають першими. Наприклад, два тижні тому 35-річного Володимира Хомута з села Клубівці Тисменицького району на обійсті вкусила гадюка, коли чоловік, сплутавши змію з гілкою, пробував відкинути її ногою.
— Вони нас бояться ще більше, ніж ми їх, — запевняє Олександр. — Вважають, що всі змії отруйні. Це неправда. Якось ми відпочивали біля Манявського скиту. Я впіймав вужика і кинув у намет дівчатам. Ті верещать: "Гадюка, гадюка!" — сміється. — Я їм пояснюю: гадюк тут немає — їх саламандри повиганяли. Ці ящірки поїдають гадючі яйця.
Найчастіше гадюки трапляються у горах. Вони кусають переважно необережних збирачів ягід, грибів, селян на сінокосі.
— Від укусу захищають високі черевики, товсті шерстяні шкарпетки, штани зі щільної тканини, заправлені у взуття, — пояснює хлопець.
У лісі Сашко радить перевірити довгою палицею зарості, особливо перед тим, як ступати у ями. Не ночувати біля трухлявих пеньків, дерев із дуплами, нір, печер, куп сміття. Слід щільно закривати входи у наметах.
— Змію провокують рухомі об"єкти, — додає Сашко. — Тому різких рухів при зустрічі не робіть. І не панікуйте — змії, що водяться в Україні, не смертельні.
Якщо вкусила змія
1. Визначіть вид змії. Отруйна — залишає дві глибокі ранки, з яких витікає кров, неотруйна — дві серпоподібні смуги, що утворюють напівовал із дрібних точок.
2. У будь-якому разі впродовж 10–15 хв. відсмоктуйте кров із ранки й випльовуйте її. Після цього бажано прополоскати рот розчином марганцівки чи соди.
3. Уражену кінцівку слід зафіксувати пов"язкою. У жодному разі не можна накладати жгут, який спиняє кров.
4. Потерпілому треба пити багато води, чаю, соку. Лише не спиртне — алкоголь пришвидшить поширення отрути в крові.
5. Алергію на укус допоможуть зняти 1–2 таблетки антигістамінних препаратів — супрастину, димедролу, тавегілу. Можна також закрапати 5–6 крапель галазоліну або санорину в ніс і ранку й негайно звернутися до лікаря.
3 
1
Коментарі
1