— У нашому селі після повені 1998-го провели всі протипаводкові заходи. Укріпили береги, дамбу. Але тепер до нас прийшла така біда, якої ми ще не бачили. Наше село в низовині розташоване, тала вода з гір, сильні дощі нас просто залили, — каже сільський голова Вільхівки Іршавського району Закарпаття 32-річний Василь Чийпаш. Це село серед тих, які найбільше постраждали від паводку 7–10 грудня. Тут підтопило 63 господарства, у 25 хатах рівень води сягав понад метр.
Унаслідок повені на Закарпатті постраждали понад 1900 дворів і господарств. Окрім Іршавського, сильно підтопило Рахівський, Тячівський і Хустський райони. Збитки сягають 71 млн грн. Водне господарство області втратило більш ніж 10 млн грн, облавтодор — понад 16 млн. Спеціальні комісії у районах підраховують збитки місцевих людей. Зібрану інформацію передадуть на розгляд уряду. Тільки тоді буде відомо, коли постраждалим виплатять компенсації. Можливо, гроші виділятимуть із резервних фондів районних і міських рад.
— Гірські райони Західної України страждатимуть, доки проблему повені не почнуть вирішувати комплексно, — каже професор Степан Чундак, 63 роки, завкафедрою екології та охорони навколишнього середовища Ужгородського національного університету. — У вересні в Ужгороді проходила міжнародна конференція "Сталий розвиток Карпат". Участь брали представники 16 країн Європи. Дійшли висновку, що причина аномальних повеней у нашому регіоні має чотири складові. Це глобальне потепління, несанкціонована вирубка лісу, яка проводилася в 1990-х і призвела до оголення великої площі лісів. Засоби захисту населення — дамби, берегоукріплення — уже давно вичерпали свій ресурс. І найголовніше — недостатня екологічна свідомість населення. Люди засмічують ліси, із талими водами непотріб несеться до річок, накопичується в руслах. Влада, місцеве населення, туристи — усі повинні боротися з повінню.
1 
1
Коментарі