Ексклюзиви
Пʼятниця, 04 травня 2007 07:01

За день нересту браконьєри виловлюють до 70 кіло окунів і щук

Автор: фото: Роман ХИМИН
  Співробітники обласного управління екоресурсів і Держрибнагляду розбирають минулорічну загату на річці Стохід біля села Березичі Любешівського району Волині
Співробітники обласного управління екоресурсів і Держрибнагляду розбирають минулорічну загату на річці Стохід біля села Березичі Любешівського району Волині

У Любешівському районі Волинcької області селяни із засідок стріляють у рибінспекторів. Ті ховаються за бронею всюдихода-амфібії, яким на річках Прип"ять і Стохід таранять браконьєрські загати. У селах Гірки, Цир, Лахвичі, Судче й Березна Воля дільничні міліціонери конфіскували близько 10 тис. м рибальських сітей і 130 ятерів.

На браконьєрський промисел селяни Любешівського району виходять у квітні під час нересту щуки й окуня. Зимою вони заздалегідь перегачують русла Прип"яті та Стоходу дерев"яними кілками, колодами й металевими щитами. Конструкції скручують дротами й збивають цвяхами. Риба йде на нерест і потрапляє в рукотворні пастки.

Біля села Судче браконьєри спорудили загату з іржавих каркасів автомобілів і металевої сітки для огорожі.

— Навесні на ріках виявили майже 300 загат. Дві сотні вже знищили бронетранспортером-амфібією, ще 50 розібрали вручну. Гадаю, на початку травня ліквідуємо всі знайдені загати, — розповідає директор ландшафтного парку "Прип"ять—Стохід" Юрій Оласюк, 47 років.

Перші загати на Волинському Поліссі з"явилися 20 років тому. Їх споруджували на Прип"яті біля найбільшого в Любешівському районі озера Люб"язь. Спочатку перепони перекривали не більше чверті русла річок. Нині конструкції перегачують усю ріку, залишаючи вузький отвір для риби. Донедавна загати розбирали автокранами. У болотистій місцевості їх навіть підривали вибухівкою. Тепер природоохоронці мають спеціальний всюдихід-амфібію, перероблений із військового бронетранспортера. Плавуча машина проходить руслом ріки й гострим носом-кілем руйнує загати.

— Амфібія дуже ефективна, бо знищує загати під корінь, — каже інспектор обласного управління екоресурсів Анатолій Гламазда, 51 рік. — Конструкції неможливо відбудувати, бо під час рейду машина поглиблює русло річок.

Браконьєри всіляко шкодять екологам. На Прип"яті та Стоході влаштовують засідки. Стріляють по амфібії з рушниці. Біля села Бучин Любешівського району я зустрівся з трьома селянами, які не бояться зізнатися в своєму одвічному рибному промислі. 76-річний Нестор Букало рибалить на Стоході з дитинства. Каже, що ріка завжди годувала його багатодітну родину.

— Які ми браконьєри, твою такую? Тут наші діди рибалили і нам наказували, — спльовує колишній конюх радгоспу. — Ми ставимо "заколи" на нашій річці, бо ніхто, крім нас, за Стоходом не доглядає.

Чоловіки показали мені одну з невеличких загат у мілкому замуленому річищі. Між берегами споруджений паркан із кілків.

— Цьому заколу 10 років. Його ставив мій батько. Маємо тут гарний улов — по півцентнера на день. Але то не шкодить природі, бо річка, бачите самі, вже пересихає, — розповідає сусід діда Нестора, невисокий Василь Королюк, 24 роки. — Угробили її меліоративні канали, а не ми. Хіба я браконьєр, коли роботи не маю, а їсти треба?

На двокілометровому відрізку річища Стоходу я нарахував 12 зруйнованих загат. По одній-дві через кожні 200 м. За 600 м за течією чорніє загата, споруджена минулої зими.

— То закол Паши Хуторського. Він відірве голову кожному, хто визбируватиме його ляща, — сміється Андрій Овсійович, 60 років. — Чоловік має "кришу" в рибнадзорі, то дозволяє собі торгувати рибою на базарі в Любешові.

У селі Бучин місцеві жителі вороже ставляться до незнайомців. За словами селян, влада забороняє їм заробляти.

— Ліс не чіпай, бо то державне. Тепер і рибу не можна лапати, — скаржиться баба Олена. — Мій зять мав пилораму, то його чуть у тюрму не посадили. Мусить тепер до Білорусі їздити на заробітки.

До офіційного завершення нересту 1 червня селяни нібито не ходять на ріку. Говорять, що живуть з пенсії чи підробітків у рибгоспі. Колгоспу тут нема. Насправді більшість поліщуків заробляють на продажі риби, лісових ягід і грибів. На стихійному базарі в райцентрі Любешів за кіло канадських сомиків просять 9 грн, сріблястих карасів — 12, живих лящів — 17 грн, окунів — 10–12 грн. Найдорожча щука — 25 грн за 1 кг. Біля автостанції натрапив на щуку, яка "потягнула" на 16 кіло. Її на моїх очах купив дальнобійник із фури з білоруськими номерами.

Загати затоплюють городи

— Найбільше загат на Стоході й Прип"яті будували в 1998 році, — каже Тарас Купчин, 45 років, начальник Волинського обласного відділення держрибнагляду. — Тієї зими в Любешівському районі звели 600 "заколів". Відтоді щороку з"являється по 20–50 нових. Мусимо боротися з цілими селами. Бо навіть сьогодні браконьєрством продовжують займатися мешканці майже 40 населених пунктів району. Торік навесні амфібія-всюдихід за тиждень рейду по ріках знищила 270 конструкцій. Минулими роками селяни Березовичів на берегах Стоходу самі розібрали 17 браконьєрських загат. Рибальські пастки сповільнюють течію ріки, й навесні паводкова вода затоплює селянські городи.

Зараз ви читаєте новину «За день нересту браконьєри виловлюють до 70 кіло окунів і щук». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1028
Голосування Хто нині найкращий футбольний тренер світу?
  • 1) Хосеп Гвардіола
  • 2) Юрген Клопп
  • 3) Максиміліано Аллегрі
  • 4) Дієго Сімеоне
  • 5) Дідьє Дешам
Переглянути
Погода