Білих велетнів, бельгійських оберів та англійських метеликів розводить 35-річний Степан Колтак із села Рясне-Руське Яворівського району Львівської області. Породистих кролів чоловік привозить із виставок у Словаччині та Німеччині.
— Захоплення від батька передалося, — розповідає Степан. — Він понад 30 років розводить кролів. За часів Союзу возив їх по виставках. — У Стрию, Полтаві купував бельгійських фландрів — колись це була дуже модна порода. Зараз ці кролі не популярні — європейці вивели нові, вдосконалені.
Степан веде на подвір"я. Біля будинку виставлені дерев"яні, покриті коричневим лаком, клітки. На дверцятах висять таблички із назвами порід їх мешканців. Вказано час, коли самки мають народжувати.
— Усі "номери" — одномісні, бо кролі люблять просторі апартаменти, — усміхається Степан і біжить відчиняти хвіртку приятелеві.
Львів"янин Володимир Гожельний, 41 рік, теж вирощує кролів. Разом зі Степаном їздить по тварин за кордон. Самців чоловіки купують одного на двох.
— Востаннє за кордоном були в середині грудня, коли ще не треба було виробляти шенгенських віз, — каже Степан. — Тепер купуємо на Закарпатті у знайомих, вони їздять до Угорщини із закордонними паспортами.
Степан бере білого велетня.
— У паспорті вказано, що його тато — німець, — гладить тварину по голові. — На виставці у Словаччині він 95 балів зі 100 набрав! У нього ідеальна вага — 8 кілограм. І вуха такі, як мають бути — 22 сантиметри. Самця виростив словацький кролевод Детмен Юрген. Ми за нього дали 150 доларів.
— Якби кріль хоч на кілограм важив більше, а вуха мав довші, то був би брак, — додає Володимир. — Самці не мають бути великі, бо не зможуть сумлінно виконувати основну функцію, — усміхається.
Витягує із клітки сірого масивного бельгійського обера.
— Обери можуть бути більшими — до 10 кілограмів, — каже він. — Цього ми купили кілька днів тому за 200 доларів. На нього теж документи маємо.
Кролеводи жартують, що на конкурсі краси серед кролів їхньої міні-ферми перемагають метелики — білі кролики з чорними симетричними плямами.
— Це м"ясна порода, — говорить Степан. — Вони теж свій стандарт мають: смуги на хребті — 3 сантиметри, носики — чорні.
Самки народжують по 10–12 кроленят. Степан і Володимир залишають шість-сім, решту мусять топити — кролиці не можуть вигодовувати всіх. Вирощені кролі чоловіки продають. За дорослого просять у середньому 500 грн, а за тримісячного — 150.
— Більше губимо, ніж заробляємо, — розводить руками Володимир. — Не можемо продати кролів у Львові за такими цінами, як купуємо за кордоном. Ось недавно віддали білого самця за 75 гривень. За такого у Словаччині вдвічі дорожче платимо. Наші люди купують кролів переважно на м"ясо, а не для розведення.
— Не думали створити у Львові клуб любителів кролів? — запитую.
— Хотілося б мати і клуб, і виставковий центр, але в нас немає справжніх кролеводів. Є лише гіндлярі, які вранці купують кроля за 200 гривень, а ввечері продають на 100 дорожче. І їм байдуже, якої він породи.
3 
1
Коментарі
9