— У серпні багато студентів львівських вузів з інших міст шукають собі житло, — розказує агент із нерухомості Вікторія, 21 рік. — Відкладають до останнього, потім мучаться. Бо всі нормальні квартири розібрали в липні. Деякі першокурсники домовляються про помешкання навесні, до того, як подали документи в університет. Правда, тоді треба буде заплатити за зайві місяці. Втім, воно, швидше за все, окупиться — до кінця літа ціни піднімають на кілька сотень гривень.
У вівторок Вікторія допомагає знайти квартиру 17-річному Тарасові Зубику із Сокаля. Хлопець вступив на біологічний факультет університету ім. Франка. Зустрічаються о 10.00 на вул. Котлярській неподалік центру Львова.
— Мама сподівалась, що мені дадуть гуртожиток, — каже студент. — А в деканаті пояснили, що кімнати отримали менш забезпечені. Тепер маю шукати собі квартиру. Буду жити ще з двома однокурсниками. Плануємо платити не більше 2 тисяч на місяць.
Квартира на Котлярській — на третьому поверсі старого австрійського будинку. В одній кімнаті на стіні висить килим з оленями, є два ліжка з кривими матрацами та лакована радянська шафа, у якій не зачиняються дверцята. В іншій, удвічі більшій — побілені стіни, диван, письмовий стіл, сервант. Кухня невелика, збоку стоїть стара плита, заляпана жиром, холодильник "Донбас", маленький стіл. Ванна і туалет разом, житло опалюється пічкою.
— Власник хоче 2300 гривень, — каже маклер. — Але готовий поступитися 200 гривнями, якщо отримає плату одразу за чотири місяці. Комунальні послуги будете платити за лічильником.
Через годину оглядають житло на вул. Варшавській. Господиня, 62-річна Ніна Матвіївна, здає в оренду дві кімнати свого будинку. У першій стоїть широке ліжко, холодильник і трильяж. На підлозі вицвіла плетена доріжка. У другій — диван і ліжко із сіткою, велика стара шафа. Пічкою опалюється тільки одна з кімнат. Є маленька кухня, у кутку вхід у підвал.
— Там ваші спільні ванна і туалет, — показує сходи вниз хазяйка. — За шторкою душ. Моя внучка кожен день із сьомої до 7.30 ранку миється, то ви з кімнати не виходьте. Окремого лічильника на вас не буде, тому з газом будьте економні, їсти варіть через день. У шафі є наші речі, які нам не потрібні. Можете собі два-три вішаки повісити, якщо треба. Ви ж хлопці, то багато одягу не маєте. А так у куточку поскладаєте своє. Беру 2 тисячі, комунальні платити не треба. Гроші віддаватимете щомісяця 12-го числа. За перший і останній місяці платите одразу. І знайте, що ви платите за те, що тут живете, а не за мою хату. Друзів сюди приводити не пізніше восьмої вечора.
Остання квартира — у 9-поверхівці на вул. Генерала Алмазова. Це найвіддаленіший від центру мікрорайон. Житло на шостому поверсі, ліфт не працює. Кімнати прохідні, ремонт робили сім років тому, на стінах шпалери. У залі м'який куток, шафа, невеликий телевізор. У іншій кімнаті ліжко, шафа, письмовий стіл.
— Уранці добиратися проблемно, маршрутки всі забиті, — розповідає власниця Наталія Щука, 46 років. — Можете довезти собі ще ліжко або за рахунок оренди купити, стіл винесете у зал. У квартирі не курити, гулянки не влаштовуйте, у сусідів малі діти. 1800 гривень плюс комунальні послуги. Торгуватися не буду, одразу беру гроші за перший і останній місяці. Якщо щось зламаєте, вирахую з цих коштів.
Тарас домовляється зідзвонитися з маклером увечері.
— Записав усе у блокнот, увечері розкажу батькам, — каже. — Може, зможуть дати трохи більше грошей на житло. Бо умови в цих квартирах не кращі, ніж у гуртожитку.
1 
1
Коментарі