"Вісім годин треба стояти на 40-градусній спеці"

— Студенти, які хочуть заробити за кордоном, найчастіше їдуть в Америку. Там великий попит на старанну українську молодь. Європейці теж мають багато проектів, але переважно для волонтерів, — каже 21-річна Віта Дзумедзей, третьокурсниця факультету іноземних мов Львівського університету ім. Івана Франка. Вона вже втретє їде у Сполучені Штати. Проводить там три літні місяці.

— Три роки тому в Америку їздили мої друзі. Приїхали в захваті, привезли грошей, підтягнули англійську. Я теж так захотіла. Перша поїздка мені обійшлася в 2,5 тисячі доларів. Тисяча пішла на послуги компанії, яка оформляла мені документи, шукала працедавця, ще тисяча — на авіапереліт. Решту взяла з собою. Обрала роботу рятувальника в аквапарку на узбережжі штату Каліфорнія. Перший тиждень проходила тренінги — вчилися на гумовій ляльці надавати першу допомогу, пірнати за цеглиною, плавати. Лише потім дозволили працювати. Насправді робота не складна — просто ходиш і дивишся, щоб усе було нормально. Правда, 8 годин на день треба стояти на 40-градусній спеці, бо аквапарк відкритий.

Оселили заробітчанку в будинку з кухнею, вітальнею, двома спальнями і ванною. У ньому жили іще семеро українців. Платили по $150 на місяць. Стільки ж витрачали на їжу, гамбургери, морозиво.

— За першу поїздку заробила 3500 доларів, — продовжує. — Купила у Штатах одяг, ноутбук, телефон. Наступного року поїхала теж у Каліфорнію, до тих же роботодавців. Заробила вже 4 тисячі, плату трошки підняли. Правда, у мене тоді вкрали ноутбук. Приїхала поліція, знімала відбитки пальців, перевіряла документи, довго всіх допитувала. Пообіцяли, що якщо найдуть ноутбук, перешлють мені його в Україну. Досі чекаю, — сміється. — На щастя, більше неприємних інцидентів не ставалося. Цього року мені виповнився 21 рік, і за американськими законами, я можу вживати алкоголь і працювати в барі. Тож цього літа буду барменом у пляжному кафе. Думаю, зароблю набагато більше, бо матиму чайові.

Троє подруг-четвертокурсниць факультету іноземних мов університету ім. Франка — Ольга Федорищак, Галина Войтик та Ярина Брухаль — торік три місяці жили та працювали в Америці. Усім по 21 року.

— У американському консульстві нам задали кілька запитань, типу, куди їдемо, що хочемо побачити. Перевіряли, як знаємо англійську, — розказує Ольга Федорищак. — Хлопчині зі Львова, який не міг відповісти на простенькі запитання, відмовили у візі.

Працювали прибиральницями в 4-зірковому готелі "Оріджін". Це вважають хорошою роботою, оскільки робиш у приміщенні із кондиціонерами. Платили по 8 доларів за годину. Виникла проблема, щойно ми приїхали. У готелі сказали, що робота буде тільки за тиждень. Ми подзвонили на телефон гарячої лінії тієї фірми, яка нас відправляла. І вже наступного дня приступили до роботи. Американці добре до нас ставилися, правда, своїм студентам платили на кілька доларів більше. І на кращі роботи влаштовували — на рецепції, касирами, охоронцями.

— Усім студентам, які хочуть заробити, раджу одразу шукати другу роботу, бо зарплатою із першої хіба видатки можна покрити, — радить Галина Войтик. — Походили узбережжям, порозносили свої анкети в кафе, бари. Влаштувалися продавцями морозива. Платили там менше — по 7,5 доларів, важко було під сонцем стояти. Але ми заробили додатково десь по 700 доларів.

Подруг оселили в будинок з іншими українцями. Містечко охороняли. За житло платили по $200 на місяць.

— На їжу тратили близько 40 доларів на тиждень, — каже Ярина Брухаль. — У супермаркеті купували овочі, м'ясо, готували наші українські страви. Подружилися з мексиканськими студентами, влаштовували вечори національної кухні. Їм найбільше сподобався наш олів'є, а нам — їхні бурітоси, схоже на млинець із куркою, але соус специфічний.

Цього року дівчата не зможуть поїхати за кордон, бо готуються до державних іспитів для вступу на магістратуру. Дехто вже шукає роботу у Львові за спеціальністю.

×