Інвалід-шахтар 52-річний Володимир Михалик із міста Нововолинськ Волинської області позбувся паралічу ніг і пішов працювати на будівництво церкви. Місяць тому прикутий до ліжка чоловік мав видіння розіп"ятого Христа. Того дня почав ходити.
— Досі я боявся розповідати про чудо, — каже кремезний Володимир Михалик із натільним хрестиком на грудях. — Батюшка благословив — нехай люди знають.
Медики дивуються раптовому одужанню пацієнта. Навесні вони підтвердили діагноз — прогресуючий ревматизм ніг. Отримав третю групу інвалідності. Згодом додався біль у суглобах, ламало поперек і тремтіли руки.
— Мав такий букет хвороб після шахти, що лікарі одразу порадили купувати інвалідний візок, — згадує дружина Параскева Михалик, 50 років.
Понад 23 роки Володимир був робітником очисного вибою на вугільних шахтах Нововолинська. 2005-го батька двох дітей відправили на пенсію через надірване здоров"я. За рік чоловікові почало відбирати ноги.
— Бувало, зранку встав на ноги — увечері повзеш по підлозі до ліжка. Спати не міг, на який бік не ляжеш — ступні болять, спину й лікті ломить, — розповідає Володимир.
Торік у листопаді шахтар зліг остаточно. Трикімнатна квартира дев"ятиповерхівки перетворилася на лазарет. Не втрачала надію лише дружина Параскева. Щодня молилася в храмах. Замовляла молебні за одужання чоловіка.
— То сталося місяць тому, посеред білого дня. Нехай люди не думають — був у тверезому та здоровому розумі. До смерті дива того не забуду, — чоловік хреститься й кланяється іконі Христа.
По обіді у вівторок Володимир лежав на ліжку в спальні. Дружина зрання поїхала в село. На кухні донька Ксеня годувала семимісячну доньку Аню. Пенсіонер кривився від болю в ногах. Дивився на вибілену стелю. Раптом замість неї з"явилося блакитне небо. Звідти на чоловіка почав сходити образ розіп"ятого Христа.
— Спаситель такий, як на іконах. Наближався здаля на мене, — від хвилювання Володимирові важко дихати.
Інвалід відчув, як руки самі по собі випросталися. Лежав на ліжку, ніби на хресті. Образ зійшов на чоловіка — руки до рук, ноги до ніг, обличчя в обличчя. Володимир відчув радість. Біль зник і запахло ладаном.
— Ксеню, іди скоро сюди, — гукнув доньку.
— Що трапилося, чого ти розставив руки? — перелякалася 28-річна Ксеня, ухопила жбан свяченої води й почала кропити батька.
Володимир мовчав. Він поволі звівся з ліжка. Ступив лівою, правою. Ноги не боліли. Ускочив у тапки й почав танцювати.
— Дивися, дитино, я можу, як усі люди ходити! — крізь сльози кричав чоловік.
Дружина дізналася про зцілення по телефону. Примчала додому. Три дні плакали.
— Чоловік скаче, ніби парубок. Кажу йому: обережніше, літа не ті, — усміхається Параскева.
За тиждень Володимир носив цеглу на будівництві нової церкви. Випробував ноги — протягом дня носив відра з бетоном. Отоді, наважився розповісти про диво своєму духовному наставникові, настоятелю Вознесенського храму Української православної церкви Московського патріархату протоієрей Віктор Мельник, 54 роки.
Священик вважає, що Володимира врятували щоденні молитви дружини Параскеви та племінника Сергія. Він служить в одному з храмів Феодосії.
— Не варто відкидати медичні аспекти поліартритного ревматизму, яким хворіє Володимир, — розповідає Микола Колодій, 44 роки, ревматолог Волинської обласної клінічної лікарні.— Недугу називали гострою лихоманкою із симптомом "не чіпай мене", коли пацієнт не може поворушитися через біль у суглобах. Вона може раптово зникати й через півроку з"являтися. Тому дехто класифікує ревматизм, як інфекційно-алергічне захворювання. У зціленні ймовірно присутній принцип гомеопатії — зціленням хворобою. Тобто самозцілення, що входить в основу гомеопатичної доктрини лікування. Хвороба лікується чимось, що викликає дію, подібну до страждання.
2 
1
Коментарі