"Ось вони, рядовки. Люди їх оминають, думають, що вони погані. А даремно. Їх тут хоч бери й косою коси", — 59-річний військовий пенсіонер із Луцька Валентин Люпа розгортає руками густу траву. Земля під нею вкрита грибами.
Хоча на календарі грудень, у лісі поблизу села Струмівка за 10 км від Луцька грибів чимало. Люпа ходить по них сюди вже 16 років. Поруч має дачу. Народився у Торчині Волинської області в родині виселених з Польщі українців. Гриби починав збирати із батьком, торчинським теслею.
— Нещодавно мороз ударив, листя впало, зверху притрусив сніг, вони й не встигли замерзнути, — каже він. — Сонце пригріло, сніг зійшов, — і гриби зараз з"явилися. Моя жінка Тамара каже: "Ти вже замучив мене тими грибами, дай трохи перепочити!". На зиму тільки груздів чорних тридцять літрів засолили, — усміхається. — Тут їх море. Цього року вродило ще багато сироїжок. Якось відро опеньків зібрав з одного дерева. Там на стовбурі голці ніде було впасти — стільки грибів. А зелениці витримують зиму. Їх навіть ранньою весною можна збирати, щойно сніг зійде.
Грибів Люпа не зрізає, а викручує:
— Якщо зрізати, то тоді корінь починає гнити, грибниця може зруйнуватися і пропаде грибне місце, — пояснює. — А я стараюся його отак р-раз — і викрутити, ніби болт із гайки, — показує він.
Складає рядовки у чорний пакет і рушаємо далі.
— А найкращі гриби — мухомори, — каже, іноді затримуючись біля пеньків і розгрібаючи ногою листя — шукає опеньки. — Дарма люди їх бояться. Я чув історію, як у Шацьку (райцентр на півночі Волинської області. — "ГПУ") одна жінка хотіла отруїти свого чоловіка мухоморами. Так він не тільки не помер, ще й одужав, хоч і мав хворий шлунок.
Брат мого тестя Іван якось випив з колегами. Занюхали чимось і розійшлися. Приходить він додому, а на вікні у мисці повно грибів. Не знав, що то жінка наварила мухоморів, аби мухи труїти. Наївся, та й ліг спати. Жінка прийшла — і в лемент. Люди позбігалися. Медичка приїхала, спробувала йому око відкрити. Він тоді як прокинеться, як загне матюками...
З усіх грибів смертельно отруйними є лише кілька: бліда поганка, мухомор смердючий, несправжні опеньки, навозник, сатанинський гриб. Від інших вам може стати погано, блюватимете, але будете жити.
Люпа піднімає невелику гіллячку з опеньком.
— Дивися, на чому виріс, — кладе знахідку до пакета. — Але не всіма грибами можна закусувати, — продовжує. — Є, наприклад, такий гриб — волнушка. Коли його їси, алкоголь уживати не можна. Бо виробляються токсини, і людина починає блювати. Його ще дають алкоголікам — відбиває потяг до спиртного. А ще є гриб веселка. Він вистрілює з яйця. З нього роблять настоянку на спирту або на воді — допомагає хворим на рак. У нашому онкодиспансері їх приймають по 20 гривень за штуку.
До якої пори гриби збираєте?
— Два роки тому й під снігом, 28 грудня, збирав, — усміхається. — Був такий у Луцьку журналіст Славік Крещук, помер уже. Я зварив грибного супу, загорнув у шмату і приніс йому. Він здивувався: "Гриби? Не може бути! Сніг же лежить!". Кажу: "Ну то й що? Недарма ж казку про підсніжники придумали".
Наступного дня пішов до лісу. Розгріб сніг, там рядовочка така гарна. Я її прямо із землею зрізав, зробив таку ікебану, приніс. Він її сфотографував.
Зазвичай Валентин Люпа приїздить до лісу на велосипеді. Ставить його біля дерева і, рухаючись по спіралі, збирає гриби. Коли заходить далеко від ровера, повертається по нього і йде до іншого місця.
— Я цього року шість тисяч вісімсот кілометрів на велосипеді наїздив. А минулого — вісім тисяч. За 25 гривень купив лічильник. Він і швидкість, і час у дорозі вимірює.
Виходимо з лісу. Пан Валентин зупиняється біля високої яблуні. У стовбурі дерева два дупла, подібних до великих очей. Люпа називає їх очима сови. Каже, з цього місця його походи до лісу починаються, тут і закінчуються.
— Дивися, мені незабаром виповниться шістдесят, а я за все своє життя тільки раз був у лікарні — плавав на байдарках і об очерет поранив ногу, — розповідає, коли вже вертаємося маршруткою до Луцька. — Зараз донька з п"ятирічним внуком Артемом приїхала з Полтави. Дітям до п"яти років їсти грибів не можна — шкодить шлунку. Але я потроху починаю давати малому.
Фірмова страва від Валентина Люпи
— Найсмачніші гриби з білим виноградним вином, — ділиться секретом лучанин Валентин Люпа. — Кладу на пательню вершкове масло, нехай воно тане на легенькому вогні. Тоді кидаю гриби, додаю 100 грамів вина. У цьому вони й мають смажитися. Можна перець додати за смаком або яйце туди розбити. Дуже смачна яєшня буде. Іноді накидаю помідорів, виходить такий собі салат. Тобто, цілковита імпровізація.
1 
1
Коментарі