неділя, 10 вересня 2006 14:23

До школи добираються кіньми

Автор: фото: Христина Шевчук-Старецька
  Хутір Дернаки, близько восьмої ранку. Діти вмостилися на підводу, якою їх повезуть до школи за вісім кілометрів.
Хутір Дернаки, близько восьмої ранку. Діти вмостилися на підводу, якою їх повезуть до школи за вісім кілометрів.

Тридцять дворів хутора Дернаки Яворівського району на Львівщині лежать посеред соснового лісу. Тут є невеличка церква, продуктовий магазин, але школу закрили — 11 років тому. Шістнадцятьох дітей щодня возять на навчання підводою. До сусіднього село Оселя треба подолати 8 км, часто по бездоріжжю.

Перед восьмою ранку на краю хутора збираються школярі. Накрапає дощ, прохолодно. Діти в теплих черевиках, одягнені в куртки з капюшонами. Тримають в руках ранці та пакети з туфлями.

— Коли приїдемо до школи, перевзуємося, — каже дев"ятикласниця Ярослава Філяс. — Як дуже холодно, то й запасні джинси носимо, деколи дві пари. Минулої зими я сильно ноги обморозила, пальців два дні не чула.

— Вуйко Степан їде! — діти побігли назустріч підводі, що виїхала з лісу.

43-річний візник Степан Лужний поганяє дві гніді кобили. На дерев"яному возі зверху п"ять дощок, застелених поролоном і клейонкою.

— Бачите, як я вам сидіння прибрав, — візник зістрибує з підводи. — Дивіться не пошкодьте!

Степан уже сім років довозить дітей. Підвода і кобили — його власні.

— Працюю через день, — розповідає, — нам з напарником сільрада по 315 гривень на місяць платить. Самі коней доглядаємо, за свої гроші воза ремонтуємо.

Приїдемо до школи, перевзуємося

Матері принесли з дому коци, накривають лави. Діти намагаються швидко перелізти через дерев"яні поручні, щоб зайняти місце посередині.

— Тоді не так страшно їхати, — пояснюють. — Скоріше впаде той, хто скраю.

Батьки розповідають, що траплялися випадки, коли діти падали з воза.

— Одного разу відпало колесо, — каже Марія Стащишин, 37 років, мама четвертокласниці, — віз перехилився, і діти покотилися на дорогу. Було, що дошка відламалася й попадали. Якось кобила сполошилася і почала скакати. Моя мала казала, що більше на того воза не сяде. Але куди діватися.

Візник Степан Лужний, їдучи по дітей,  щоразу молиться за щасливу дорогу.

— Самі розумієте, коні, — розводить руками. — Хіба можна за них відповідати?

56-річний Іван Хархаліс, депутат Рогізненської сільради від хутора Дернаки, майже щодня приходить до місця збору дітей.

— До Оселі дорога не всюди погана — десь кілометр треба ремонтувати, — розповідає. — Засипали б камінням ями, можна запускати автобус. Можна їхати об"їзною. До села Черчик автобус "Школярик" возить учителів. З Черчика до нас двадцять кілометрів. Хіба не можна гроші, які платять фірманам, дати на бензин?

— Вйо! — візник шмигнув нагаєм коней і підвода поволі рушила.

— Степане! — гукнула услід жінка з пишними кучерями. — Таню укачує, гляди, щоб вона не заслабла. У неї в кишені є валідол.

Дочка 37-річної Мирослави Боляк торік пішла до першого класу. Жінка має ще двох дітей — третьокласника Івана та другокласника Богдана. Узимку діти місяцями не ходять до школи.

Візник молиться за щасливу дорогу

— Від пізньої осені до весни грип з хати не вилазить, — бідкається. — Тільки дітей вилікую і вишлю до школи — раз проїдуться на возі і знову простигнуть. Поки малі, сама їх по книжках вчу, а що буде, як підуть у старші класи?

— Моя Оксана через ту фіру інвалідом стала, — відказує Люба Шуліга, 34 роки. — У четвертому класі захворіла на запалення нирок. — Лікування не допомогло — три роки тому нирку вирізали. А минулої зими запалення легенів підхопила.

Скільки жінки не просили в Яворівської райдержадміністрації допомогти хутору, все даремно.

— Ніхто з чиновників з району до нас не приїхав, — каже Люба Шуліга. — Ми б хотіли посадити їх на воза, і хай би проїхалися з дітьми. І не тепер, а взимі, в мороз.

— А коні ледве тягнуть підводу, бо дорога по коліна заметена, — додає Мирослава Боляк.

Місяць тому приїжджала на хутір голова Рогізненської сільради Ольга Близняк, обіцяла допомогти. Дернаківці самі зібрали на ремонт дороги 1,5 тис. грн. Секретар сільради 51-річна Марія Митко сказала "ГПУ", що до зими дорогу можуть відремонтувати — нібито знайшлися якісь спонсорські кошти.

Автобусів "Школярик" не вистачає

У Львівській області до шкіл потрібно підвозити 22 тис. учнів, які живуть по селах. 18 тис. учнів довозять 72 автобуси "Школярик". 720 дітей добираються самі до шкіл в інші села. За словами заступника начальника управління освіти Львівської ОДА Богдани Біляк, 53 роки, до жовтня має надійти ще партія автобусів. Скільки саме нових "Школяриків" отримає область цього року, наразі невідомо.

Зараз ви читаєте новину «До школи добираються кіньми». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути