Напередодні Нового року на вулицях села Гута Ратнівського району на Волині стоять десятки вантажівок із причепами. Дальнобійники зі східних областей України і сусідньої Білорусі оптом скуповують тонни найдешевшої моркви. Село унікальне тим, що його жителі засівають городи виключно морквою.
— Приїздять, щоб купити у нас моркву для снігових баб, — жартує 62-річний Микола Шабала з мішком овочів на плечах.
Гута на 500 дворів — одне з найбільших сіл району, що межує з Білоруссю. Населення майже 2 тис. осіб. Мають 180 коней, 150 тракторів.
Нині селяни до сутінок торгують вирощеною морквою. Лобне місце — ринкова площа в центрі. Тут дальнобійники приймають мішки з товаром і розраховуються готівкою. Кілограм моркви коштує 1–1,5 грн.
— Ото недавно бізнесмен із Донецька закупив моркви на півтора мільйона гривень. Пару КамАЗів пригнав, щоб товар забрати, — каже сільський голова Іван Хомич, 53 роки.
Гуту називають "морквяним селом", бо тут "коротельками", місцева назва сорту моркви "шантане", засівають майже 130 га городів. Навіть діти пораються біля власних 8–10 соток.
— Нам повезло із ґрунтом. Тут самий торф під ногами. А він для моркви — справжній рай, — хизується 30-сантиметровими морквинами Шабала. — Бачили, під кожною хатою викопані ями-зимники? Там щонайменше по 30 тонн "коротельок" сховано.
Масово сіяти моркву селяни почали 1999 року. Тоді Гута вимирала через безробіття, оскільки раптово знецінилася картопля. Уже за рік про рясні врожаї дізналися перекупники зі східних областей і Білорусі. Згодом майже всі селяни почали сіяти лише "коротельки".
— Навесні засіваємо "коротельками" два-три гектари. Із ручною сівалкою по 12 кілометрів городу на день проходимо, — каже місцевий хазяїн-одноосібник 43-річний Василь Головєй.
Родина Головєїв уже продала 40 т моркви. У сховищі — ще 18 т. Їхні "коротельки" особливі — із американського насіння. Його висилає зі США мати Василя Арсенійовича, яка виїхала за океан 10 років тому з 12 дітьми.
— А я люблю біля моркви ходити, хоча то каторжна праця. Коли настає пора город полоти, то про вихідні не згадуємо, — каже дружина Віра Головєй, 39 років. — Разом із синами місяць не розгинаємося.
Старший має власні 10 соток моркви. Сам обробляв город — сам і гроші витрачає.
— О, та я десять тисяч гривень на моркві заробив. Купив собі мопед, мобільник і ще на одяг вистачило, — сміється 19-річний Андрій Головєй.
Дві третини доходів од "коротельок" щоразу вкладають у розвиток морквяного бізнесу.
— Техніка забирає багато грошей і сил. Звичайний ручний плужок-сівалка коштує 200 гривень. Хочемо купити моторизований за 800 доларів, — розповідає Василь. — Та і насіння дороге. За сто грамів платимо 170 гривень.
Якщо насіння якісне, селяни збирають по 32 т моркви з гектара. За сухого літа можна отримати навіть 50 т. Коли овочі збуваються добре, то можна заробити до 100 тис. грн. за сезон.
— Ну, воно-то так. Але неможливо продати весь урожай. Та і більшість грошей іде на техніку і насіння, — веде далі чоловік. — Що лишилося — вклали у хату, сараї й гараж.
Про вигідність морквяної справи свідчать заможні хати гутівчан. Якщо десятиліття тому село вимирало, то нині тут забудовують нову Молодіжну вулицю.
3 
1
Коментарі
1