У селі Дермань Здолбунівського району Рівненської області працює єдина на Поліссі кінна швидка допомога. Автомашина сільської амбулаторії від"їздила двадцять два роки й розвалилася. Із червня медиків до хворих возять на підводі.
Коней при амбулаторії тримають понад тридцять років. Місцевість у Дермані горбиста, на деякі хутори машина не проїде, бо загрузне в снігу або багнюці.
Дерманська амбулаторія обслуговує села Дермань Першу, Борщівку та Бущу, більш як 3,5 тис. жителів. До Бущі та Борщівки добиратися 12 км. У гарну погоду коні доїжджають за 40 хв. У хуртовину — за півтори години. В екстремальних випадках "швидку" викликають із райцентру.
Екіпаж кінної "швидкої" — це візник Василь Конюшик і фельдшер Петро Шмань. Інколи на конях їздить дитячий лікар.
— То Віта, а то Кася, — гладить по заплутаних гривах своїх улюбленців 43-річний Василь Конюшик. Працює в амбулаторії два роки. Мінімальну зарплатню отримує від сільради.
— Зранку о п"ятій встану, напою водою, засиплю сіна або вівсу — і транспорт готовий. За день буває до шести–восьми викликів. Завжди боюсь, що невстигнемо доїхати вчасно, — каже візник.
На коней грошей сільрада не виділяє, корм для них медики самі заготовляють. Біля амбулаторії 40 соток городу. Вирощують кормовий буряк, овес. Доглядають за городом медсестри.
— Хатинка сільської амбулаторії колись належала острозькому паничу. 1924-го в ній святкував Новий рік письменник Улас Самчук,— розповідає 55-річний фельдшер Петро Шмань. Селяни з повагою його величають Абрамовичем. — От біда, часто ремонтувати доводиться, а грошей завжди не вистачає. Дах догниває, стіни сирі.
Петро Абрамович докурює на подвір"ї цигарку і заходить в амбулаторію. Побачивши в коридорі розгублену бабцю, розпитує про здоров"я.
— Будь-яка машина "швидкій" не підійде — потрібне авто підвищеної прохідності, — веде далі фельдшер. — І просторе, щоб покласти носилки з лежачим хворим. Новий УАЗ коштує біля 70 тисяч гривень.
Петро Шмань висував свою кандидатуру на голову сільради
— А як у темну пору до хворого їхати на виклик?
— Уночі коні не поїдуть, бо зваляться з утоми. Якщо трапляється терміновий виклик — під хату до Шманя приїжджають своєю машиною, — розказує Конюшик. — У трьох інших селах є фельдшерсько-акушерські пункти. Однак Шманю селяни більше довіряють.
Петро Шмань висував свою кандидатуру на голову сільради. Селяни його не обрали.
— Ви не подумайте, що ми його не любимо. Навпаки, всі за нього горою стоять. Але якщо він піде, хто нас буде лікувати? Тому і не пустили на голову, — говорить 40-річна Людмила Саєнко. — Шмань усе може, хоч роди прийняти, хоч ногу зростити. Тричі пробував вступити до медичного інституту, але провалювався. Тільки училище закінчив, став у нас фельдшером. Одружився з лікаркою Тетяною.
Шмань із дружиною домагались машини в обласному управлінні охорони здоров"я, ходили до голови райдержадміністрації Світлани Ніколіної. Нову машину дерманцям обіцяють прислати вже наступного кварталу. Але селяни не дуже вірять обіцянкам влади.
— Потрібні селу машини. Два роки тому в мене відкрилася сильна кровотеча. Я марила і вже ледве дихала. Тиск був 40/20. То було взимку о п"ятій ранку, — згадує листоноша Тамара Бендюк, 40 років. — Дорога слизька. Сусідський шофер і Тетяна Шмань повезли мене в хуртовину до районної лікарні. У лікарні казали, якби не машина, живою не довезли би. Коні би не встигли.
Люди тут небагаті. Дерманці залишилися без роботи після того, як закрили цукровий завод у Мізочі. Селяни виживають із продажу картоплі та молока, їздять по заробітках.
— Дермань завжди славилась яблуками. Вантажівками везли до Ленінграда, Москви. Ще двадцять років тому за один сезон на яблуках та грушах можна було заробити на "жигулі", — сплескує руками лікар Тетяна Шмань. Вона на три роки молодша за чоловіка. — Тепер на машину не заробиш.
Міністерство виділило сто мільйонів гривень на санітарний транспорт
Заступник головного лікаря Здолбунівського району Рівненщини Олег Сумко, 45 років, про кінну "швидку" розповідає неохоче.
— Не робіть із того проблеми! Ну є коники, так вони гужовий транспорт — дрова, вугілля підвезти. Фельдшер може взяти сумку і пішки зайти, може велосипедом поїхати. А ви шукаєте нездорову сенсацію, — обурюється Сумко. — В амбулаторію щойно привезли нове обладнання на 58 тисяч гривень — електрокардіограф, кварцеву лампу, жарову шафку для стерилізації інструментів, ще багато чого. Повірте, вони не бідують. А машину "швидкої" пришлють уже за кілька місяців — цього року міністерство виділило сто мільйонів гривень на санітарний транспорт.
3 
1
Коментарі