68-річного командира Ворохтянського рятувального підрозділу Михайла Савчука називають найдосвідченішим рятувальником Прикарпаття. Він надає допомогу туристам вже понад 30 років.
— У горах проявляються всі людські слабинки. Один чоловік помер на вершині від серцевого нападу, інший — з голоду, — каже Михайло Савчук. Стало погано, сів, не може йти. — Питаю його, чи снідав. Каже, ні. Витягую шоколадку. Чоловік з"їв її і через кілька хвилин сам пішов. Я завжди беру із собою шоколад, шмат хліба і пляшку з водою.
Невеличка кімната рятувальників із двома телефонами, картою гір та гірськолижним спорядженням розташована на третьому поверсі селищної ради у Ворохті. Під будинком — старий службовий "уазик". Ним шестеро рятувальників виїжджають на виклик у гори по 20 разів на рік — хтось заблукав, хтось пошкодив ногу, когось накрило снігом. Михайло Савчук сходив у майже чотири сотні рятувальних походів.
Колись Михайло Васильович працював тренером зі стрибків на лижах у дитячій спортшколі. Потім пішов у рятувальники. Каже, що раніше вчив на лижах стояти, а тепер рятує тих, хто вже вміє їздити.
Раніше рятувальникам зарплату затримували, а тепер почали платити вчасно. Правда, заборгованість за січень—лютий залишилась. А ще треба одяг відповідний купувати — легкий, теплий, щоби воду не пропускав. Секонд-хенд рятує.
Найчастіше в горах губилися діти. Все через недосвідчених провідників.
— Місяць тому від вінницької групи відстали дві дівчинки, розповідає. — По дорозі на Говерлу 12-річній дитині стало погано. Керівник групи залишив її на півдорозі й наказав нікуди не йти, поки по неї не прийдуть. А мала почала вертатися сама. Ми почули жалібний крик "Допоможіть!" і знайшли дівчинку. Вночі знову дзвінок — пропала ще одна дівчинка з цієї ж групи. Керівник теж залишив втомлену дитину по дорозі, але трохи вище. Знайшли її аж вранці на Закарпатті.
Заблукалим у горах пан Михайло радить вийти на галявину, наламати гілля, розкласти вогнище й сісти під деревом.
— Між густими деревами біля вогню вітер і дощ не такі страшні, — пояснює. — Від грози теж треба в лісі ховатися. Он влітку двох хлопчиків на Чорногорі блискавкою вбило — не встигли сховатися. Та й вовки близько до вогню не підійдуть. А їх останнім часом побільшало. Взимку ж вогонь розпалювати життєво необхідно — щоби не замерзнути та ноги просушити. Бо мокрі легко відморозити.
Рятувальник розповідає, що туристи часто з собою беруть багато горілки.
— Якось хлопців зі Львова довелося збирати по цілій вершині, — згадує з усмішкою. — Повдягали смокінги й понапивалися. Валялися, хто де впав. А взагалі у горах краще не засиджуватися допізна — блуд може вчепитися. Знаєте, від чого він береться? Коли людину в горах застає вечір, вона починає панікувати й робить усе не так. На одного чоловіка блуд найшов майже під базою. Крутився цілу ніч, а дороги знайти не зміг. Аж зранку почув людські голоси і вийшов.
Савчук каже, що найнебезпечніше в горах узимку — можна потрапити під зсуви снігу, які класифікують як невеличкі лавини.
— Багато хто ноги-руки на санках ламає — не вміє керувати, — розповідає рятувальник. — Якось один хлопець зламав шийку стегна. Вирішив загальмувати на великій швидкості. Запхав ногу у сніг — і перелом.
Найчастіше люди гинуть у саме лавинах-зсувах. У Карпатах тисячі тонн снігу, кожної зими зсуваючись із вершин, змітають усе на своєму шляху. Торік під зсувом снігу в районі урочища Драгобрат загинуло п"ятеро лижників.
— Якось під лавину потрапила група молдаван. Усіх не знайшли, — згадує Михайло Савчук. — Я аж весною йшов тими місцями. Сніг якраз почав сходити. Спочатку побачив куртку. Через кілька метрів — светр. А потім під деревом замерзлого чоловіка в майці. У паніці людина починає тікати від лавини, роздягається — і замерзає під снігом.
У кабінеті дзеленчить телефон — командир Івано-Франківського гірського рятувального загону перевіряє, чи закінчилася наша бесіда.
— Та оце домучують мене, — усміхається пан Михайло. — Я розповідаю про наші справи. Але дуже обережно! Кажу, що нам тепер помагають.
- Одягніть водо- і вітронепроникні костюми.
- Візьміть запасні шкарпетки.
- Запасіться продуктами.
- У гори слід вирушати зранку й повертатися до заходу сонця.
- Від грози якнайшвидше ховайтеся в лісі.
- Узимку не йдіть у незнайомі місця — сніг приховує небезпеку.
- Перед походом проконсультуйтеся у рятувальних пунктах. Візьміть карту гір і телефони рятувальників.
- Не переоцінюйте своїх сил.
- Якщо заблукали, сядьте під деревом і по мобільнику викличте рятувальників. Розпаліть вогнище.
Телефони карпатських рятувальників
Івано-Франківське регіональне відділення 8(03422) 2 21 65, 8(0342) 77 94 63
Львівське регіональне відділення 8(0322) 39 54 70, 8(067) 787 56 17, 8(0322) 39 50 70
Чернівецьке регіональне відділення 8(0372) 22 38 49, 8(03722) 7 67 57
Ужгородське регіональне відділення 8(03122) 3 41 22, 8(03122) 2 36 39, 8(03122) 2 36 39
Верховинський рятувальний підрозділ 8(03432) 2 19 41, 8(096) 372 44 00, 8(03432) 2 19 71
Воловецький рятувальний підрозділ 8(03136) 2 22 90, 8(03136) 2 27 94
Ворохтянський рятувальний підрозділ 8(03434) 4 11 49, 8(03434) 4 13 97
Говерлянський рятувальний підрозділ 8(03132) 4 40 52, 8(067) 947 14 92
Косівський рятувальний підрозділ 8(03478) 2 16 77, 8(03433) 9 32 76
Міжгірський рятувальний підрозділ 8(03146) 2 23 45, 8(03146) 2 77 10
Мукачівський рятувальний підрозділ 8(03131) 2 32 08, 8(03131) 9 28 32
Осмолодський рятувальний підрозділ 8(03474) 362 47
Рахівський рятувальний підрозділ 8(03132) 2 10 13, 8(067) 916 16 41
Cлавський рятувальний підрозділ 8(03251) 4 21 02, 8(03251) 4 25 03
Усть-Чорнянський рятувальний підрозділ 8(03134) 7 63 83, 8(03134) 7 62 55
Яремчанський рятувальний підрозділ 8(03434) 2 22 08, 8(03475) 4 41 65
Ясінянський рятувальний підрозділ 8(03132) 4 23 23, 8(03132) 4 20 99, 8(067) 795 74 44
Коментарі