Ексклюзиви
Середа, 01 серпня 2007 07:00

Юрія Візнюка визнали кращим сироваром Європи

 

40-річний Юрій Візнюк із села Шишківці Кіцманського району Чернівецької області кілька років провів на заробітках в австрійських Альпах, де навчився варити гірський сир. За нього на європейській виставці сиру в Австрії у вересні 2001 року чоловік отримав золоту медаль.

— Під час церемонії частування мій господар Ігнац Бер побачив дату виготовлення сиру — 7 липня, — пригадує Юрій Візнюк. — А це саме його день народження, у такий день він ніколи не робить сиру! Отже — моїх рук справа. Чесний Ігнац зняв із грудей золоту медаль, урочисто передав мені разом із грошовою винагородою й повідомив присутніх, що то моя перемога. Після цього мене запрошували працювати на дві солідні австрійські фірми, але відмовився — захотілося відкрити власну справу на батьківщині.

У Шишківцях Юрій Візнюк викупив недобудований торговельний комплекс у центрі села й облаштував у ньому сироварню. Обладнання придбав за півмільйонна євро. Безвідсотковий і безстроковий кредит узяв в одному з австрійських банків — допомогли іноземні друзі.

Застати сировара вдома складно.

— Візнюка радше побачиш або у цеху, або в полі, або на току — влітку роботи вистачає, всюди треба докласти рук, — каже сільський голова Іван Липка. — Юрій Васильович не просто класний спеціаліст, він ще й патріот села. Домовився з іноземцями, щоб приймали на роботу наших людей. Щороку до Австрії їдуть на заробітки від 20 до 70 односельчан.

На першому поверсі сироварні великий цех. Візнюк неквапом походжає поміж вісьмома широкими чанами з нержавійки. Він у білій футболці та білосніжному кашкеті — робота вимагає чистоти. Спеціальним мішаком сировар бовтає молоко.

— Я от міг собі закінчити біологічний факультет, захистити кандидатську дисертацію і спокійно читати лекції студентам, — розмірковує Візнюк. — Але такі заробітки дають мало. Треба вкладати зароблене у справу. Гроші повинні працювати, а не лежати в панчосі.

У родинному бізнесі Юрієві допомагають дві доньки-школярки та дружина Ольга. На літо Візнюк узяв в оренду 300 га ріллі. На сільських паях посіяв жито, пшеницю, ячмінь, сою. Зараз збирає врожай, аби мати чим годувати невелику череду корів — два тижні тому закупив у горах 40 голів. Для сироварні щодоби потрібно 1200 л молока. Частину сировини Візнюк купує в односельчан. Платить по гривні за літр.

Головою покивав і того ж вечора прогнав з обійстя поляків

Зварений сир два тижні визріває в окремій кімнаті. На її стелажах кілька десятків жовтих кругів по 30–40 кг.

— Їсти сир можна аж за два місяці — тоді смак гостріший, — каже Візнюк. — А через чотири місяці — взагалі як молодий волоський горіх, не перебити ні вином, ані коньяком.

Перші три тонни сиру Юрій двома партіями відправив до Австрії — порадитися щодо якості.

— Там зробили спектральний аналіз сиру за 72 показниками, — Юрій веде до сироварні. Серед цеху широкий чан з молоком. — Знаєте, а наше молоко вже не такого високого ґатунку, як колись. Та й корми не ті. От я маю 18 гектарів гірських полонин у Вижницькому районі, але тамтешнє сіно і трави дуже бідні на поживні речовини. Карпатські луки слід окультурювати, засівати високопродуктивними травами.

До сироварні одного з кращих сироварів Західної Європи буковинець Візнюк потрапив після трьох років виснажливої роботи в австрійського фермера.

— Коли закінчував навчання на біологічному факультеті Чернівецького університету, кількох студентів запросили на сільськогосподарську практику до австрійських фермерів. Думав, що їду ледве не на прогулянку, що гроші там на вербах ростуть, — сміється Візнюк. — Але до Австрії запросили не кожного — треба було пройти спеціальний відбір. Пощастило мені та Валері Погореному. Я потрапив на фермерське господарство Йозефа Клеберна високо в горах, неподалік швейцарського кордону. Господар мав 1200 свиней, корів і биків — не злічити; вирощував овочі. Працювали в нього на чорній роботі три поляки. "А що вмієш робити?" — спитав австрієць. Я відповів, що до сільської роботи на землі привчений змалку. "То йди сапати кукурудзу". Я пішов і висапав, іще й підгорнув гектар так, що Клеберн лише головою покивав і того ж вечора прогнав з обійстя поляків. Правда, після того я гарував до кривавих мозолів.

Господар платив Юрію небагато. Так тривало три роки по шість місяців. Візнюк нарешті не витримав.

— Пішов од господаря — зароблені гроші таки не відповідали тяжкій праці, — сировар витирає руки рушником. — Але пощастило вдруге — познайомився із Антоном Гакшпілем, одним із керівників сільського господарства федеральної провінції Форальбергії. Той порадив попрацювати у фермера Ігнаца Бера на високогірній сироварні. Там таких майстрів сиру залишилося мало. Ігнац утримує всього 55 корів, але має з кожної понад 40 літрів молока за раз. З того і робить "бергкезе", тобто гірський сир. Якихось спеціальних домішок не додає, все міряє на око й на власний смак. І я біля нього навчився. Такий сир може два роки стояти і не псуватися. Це як вино — чим довше стоїть, тим смачніше й міцніше.

У серпні Візнюк продаватиме свій сир селянам.

— Хай здають за сир молоко — я не проти, бо де ще такий куплять, — каже сировар.

Зараз ви читаєте новину «Юрія Візнюка визнали кращим сироваром Європи». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1355
Голосування Хто нині найкращий футбольний тренер світу?
  • 1) Хосеп Гвардіола
  • 2) Юрген Клопп
  • 3) Максиміліано Аллегрі
  • 4) Дієго Сімеоне
  • 5) Дідьє Дешам
Переглянути
Погода