Ексклюзиви
Середа, 10 жовтня 2007 07:04

Юрій Демчук таксує бричкою

Автор: фото: Олена ВЛАСОВА
  Юрій Демчук везе Миколу Кирилюка та Світлану Михальчук до цілющого джерела за 1,5 кілометра від села Маслянки Млинівського району Рівненської області
Юрій Демчук везе Миколу Кирилюка та Світлану Михальчук до цілющого джерела за 1,5 кілометра від села Маслянки Млинівського району Рівненської області

42-річний Юрій Демчук із села Маслянка Млинівського району має єдине на Рівненщині "кінне радіотаксі". За плату він возить односельчан у райцентр і катає наречених.

До воріт під"їжджає бричка з порожніми бідонами для молока.

— Каштанка моя вже стара — від батька дісталася,— каже власник "кінного таксі" Юрій Демчук. — Живу в Маслянці більше двадцяти років.

"Таксист" відчіплює бричку й прикочує з гаража синій візок із кріслом. Для пасажирів він прилаштував м"який диванчик, накритий яскраво-червоним оксамитом. Під кріслом стоїть магнітола — дорогою кучер слухає козацькі та повстанські пісні. Поруч кріпиться автомобільний акумулятор для живлення двох фігурних ліхтарів.

— Маю знайомих коваля та художника. Перший викував мені ліхтарі, другий — щоразу фарбує та розмальовує бричку, — Демчук із гордістю демонструє напис "Кінне радіотаксі", шашечки та номер свого мобільного з боків візка.

Клієнти телефонують Юрію на мобільний, звідси і назва — "радіотаксі".

На шию Каштанки одягають хомут із 11 старовинними дзвониками. У кожного свій звук.

— Не повірите, купив на пункті прийому металолому за літр горілки, — радіє візник.

Демчук виїжджає на дорогу. Проїжджі машини сигналять та вітають "колегу". Позаду візка прикріплений автомобільний номер Євросоюзу.

— Найбільший заробіток по неділях та по святах, — зізнається. — А протягом тижня мені телефонують і домовляються про виїзд.

У будні Юрій Демчук збирає по хатах молоко, працює різноробом на підприємстві з переробки поліетилену в Млинові. Додому повертається пізно — не раніше десятої вечора.

— Якщо є сили, варю собі вечерю і лягаю спати. Зранку запрягаю Каштанку й об"їжджаю двори. Моя кобила вже знає, де беремо молоко, і зупиняється сама. І так щодня, — каже Демчук. — А по святах я вдягаюся козаком — одягаю бурку, вишиванку, шаровари та жупан.

Костюм козака Демчук бере напрокат у районному Будинку культури. Платить 10 грн за добу.

Для "кінного таксі" немає визначеного тарифу. Ціна залежить від пасажира та часу поїздки.

— Зазвичай прошу — дайте, скільки кому не шкода. До центру Млинова звідси 3 кілометри, — пояснює візник. — Дівчат і дітей везу безкоштовно, чоловіки дають по 5–10 гривень. А наречених катаю не менше години — за 50 гривень та мішок вівса або картоплі. Узимку пасажирів більшає.

Односільчани із задоволенням користуються послугами "таксі".

— Часом треба якусь жінку з пологового будинку забрати. Або підвезти бабцю з торбами, — розповідає Юрій Демчук. — Хотів покатати батюшку, але він не погоджується. А ще у візок просяться всі зустрічні міліціонери та інспектори ДАІ.

Юрій Демчук розлучений. Колишня дружина мешкає у Маслянці, виховує 12-річну доньку Світлану. Батько часто підвозить дівчину та її однокласників до школи.

— А засумую — їду до батьків на Волинь,— каже Юрій. — Вони живуть у Маневичах. Мій батько Семен — коваль, має ще гарніший візок, ніж я.

Несподівано в кишені Демчука дзвонить мобільний. Біля воріт йому махає білява жінка.

— Ну, все. Мушу їхати — це Свєта з магазину їде до джерела по воду, — прощається.

Зараз ви читаєте новину «Юрій Демчук таксує бричкою». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода