"Я 13 років хворію на діабет. Як побачила, що останніх пацієнтів відвозять до Монастириської і Коропця, а на двері лікарні замок вішають, плакала й бігла, щоб не закривали. Але хто мене послухає?" — розказує 43-річна Віра Надорожна із села Устя-Зелене Монастириського району Тернопільщини.
Дільнична лікарня в Усті-Зеленому обслуговувала дев"ять навколишніх сіл. Під час липневої повені медичний заклад підтопило. У вересні ж державна служба боротьби із економічною злочинністю подала матеріали про "фіктивні акти обстеження дільничної лікарні". Начебто чиновники із сільради намагалися вкрасти в держави 2,2 млн грн. Районна прокуратура порушила кримінальну справу за фактом зловживання владою і службовим становищем. Ремонт лікарні перестали фінансувати. Будівельники поїхали.
— Триває досудове слідство. Там треба провести незалежну експертизу. Ми не видавали припису припиняти будівництво, — каже районний прокурор В"ячеслав Лемінець, 49 років.
— Приїхала перевірка із Тернополя, хотіли брати дані в людей. Пацієнтів лякали відповідальністю й казали писати, що вони не бачили води на першому поверсі. А хто тепер відповідатиме за те, що лікарня розвалюється? — запитує голова Устя-Зеленської сільради 53-річний Василь Нич. — Прокуратура не брала в нас даних. А ославила на цілу земну кулю, бо дані вже в Інтернеті є!
Дільнична лікарня розташована в ямі. Туди під час повені стікала вода.
— Ми 22 вересня робили заміри. Будівля розміщена нижче рівня ґрунту — де на п"ять сантиметрів, а де й на метр, — показує креслення заступник голови Монастириської райради Степан Бойко, 46 років. — Дністер до будинку не дійшов, був на сусідній вулиці Поштовій. Але місячна норма води, що випала у ті дні, просто не мала куди дітися. Усе пішло на лікарню.
На стінах лікарні в Усті-Зеленому видно мокрі сліди на метровій висоті від землі. Штукатурка відпадає від найменшого дотику. Під вікнами зогнилі дошки й викинуті батареї. На стелі другого поверху велика діра. Стеля здулася, потріскала.
— То було, як війна. Світло вибило, злива, усюди паніка. Я по свічки на перший поверх лікарні спускався. Став шльопанцем на підлогу — а там вода, — згадує фельдшер 57-річний Володимир Лисенко. — Раніше люди могли сюди із сусідніх сіл фірою приїхати. А тепер як доберуться? До Монастириської лікарні звідси 22 кілометри, до Коропця — 40.
До села проклали нову дорогу. Але автобус сюди не їздить.
Штукатурка відпадає від найменшого дотику
— У мене постійно серце болить і тиск скаче. А у чоловіка — астма. У стаціонарі крапельниці ставили, уколи еуфіліну робили. А на дому у вену бояться колоти, — показує повну шухляду ліків Іванна Галицька, 71 рік. — Який в нас, старих, транспорт може бути? Нічим до районної лікарні доїхати, по дорозі можна вмерти. У сирій хаті будем зимувати. Най би той шпиталь був. А як нє, то ще би старих повивозили разом із лікарнею.
Від постійної сирості люди хворіють. Ні рентгену, ні кардіограми не роблять — електрику в лікарні так і не підключили. Закритий стоматологічний кабінет.
— Як треба куди поїхати, аби нам лікарню відкрили, то ви скажіть, — іде по болоту в гумових чоботах 75-річна Ганна Богдан. — Ми вже ніц не годні. Но будем просити й плакати, щоб такого із нами не робили. Ще ся жити хочемо. Я на тій повені черпала воду й через вікно із хати виливала. Думала, не пущу її. Так астматичний бронхіт собі заробила. А чоловік онкохворий. Йому треба трубку від катетера перекладати. Хто то робити тепер буде?
— Я із 1979 року тут працюю. Лікарню ніколи не закривали. Ми ж обслуговуємо дев"ять сіл, а це п"ять тисяч населення, — розповідає головний лікар Роман Кравець, 54 роки. — "Швидкою" буває двічі-тричі за день відвозимо хворих у район. Лікарня від повені постраждала. А тепер від дощів — іще більша біда. Будівельники дах розкрили й не встигли накрити. На 40 хвилин роботи їм лишилося, але не доробили. Дві палати змокли повністю. Матраци, меблі — все пропало.
На сесії районної ради депутати ухвалили рішення подавати в суд на районну прокуратуру. Жителі кількох сіл, що лікувалися в Усті-Зеленому, написали звернення із 300 підписами до прем"єр-міністра Юлії Тимошенко.
— Люди працювали вдень і вночі! А після цього кажуть, що там "розтринькали кошти по фіктивних актах". Якби хоч хтось із тих правоохоронців, приїхав і подивився, як замінюють дах, ремонтують приміщення. Ніхто тих грошей не розтринькував. Ну не можна на людській біді робити собі погони чи медалі! — каже губернатор Тернопільщини Юрій Чижмарь, 33 роки. — Я доб"юся, щоб сюди приїхала комісія із Генпрокуратури і все перевірила. Тоді ми дамо оцінку кожному правоохоронцю, який там працював.
3 
35413
Коментарі