Телефон, гаманець, годинник і золотий ланцюжок здає касиру

 

В області є чотири комунальні лазні — у Львові, Дрогобичі, Стрию і Червонограді. Їх утримують за кошти міськрад.

Понад 40 років працює комунальна лазня "Нептун" у Червонограді. Розташована на другому поверсі старої радянської будівлі. Працює чотири дні на тиждень. Четвер і субота з 14.00 до 22.00 — жіночі дні, п'ятниця — чоловічі, за таким же графіком. Неділя — чоловічий, із 10.00 до 16.00.

О 10.00 у неділю плачу за вхід 42 грн. Касирка видає чек.

— Платиш за 2 години. Але за часом ніхто не слідкує, можна і весь день просидіти, — дістає з гаманця гроші шахтар Василь Куфрик, 27 років. — Лазня — то найліпший спосіб відмитися і здоров'ячко поправити. Ходжу сюди щонеділі. За тиждень у шахті назбирається купа зарази, а тут тіло гарно відпариться, шлаки повиходять, психологічно можна розвантажитися. Бачив тут наших депутатів і начальників із міліції. Та більшість відвідувачів — шахтарі.

Телефон, гаманець, годинник і золотий ланцюжок із хрестиком Василь здає касиру. Жінка записує його прізвище на аркуші. Кладе речі на стіл позаду себе в картонну коробку. Там уже стоїть десяток таких.

— Мені лікар приписав паритися щотижня по 1,5 години, — каже власник продуктового магазину Михайло Ріпак, 32 роки. Одягнений у чорну шкіряну куртку із вовчим хутром. — Уже два місяці ходжу сюди, стало традицією. Лікуватися ще місяць лишилося, але думаю, що продовжу й далі ходити. Забуваєш про всі проблеми й просто відпочиваєш.

Між касою та роздягальнею є кімната зі старим телевізором. Там кілька чоловіків, замотаних у рушники на поясі, сидять із пивом за дерев'яними столами і дивляться змагання з біатлону. У роздягальні понад півсотні старих шаф без замків. Усі чоловіки ходять голі й у гумових шльопанцях.

— Я уже років 10 щонеділі приходжу, — говорить Михайло Щур, 65 років. — Раніше переважно старики парилися, тепер побільшало молоді. Мабуть, встидатися менше почали, про здоров'я думають. Розпареним у холодний басейн стрибнути — краще любого контрастного душу. У кров одразу виділяється купа адреналіну, мікроелємєнти, що боряться з бацилами. А з віничком — то ще більший плюс.

Душова — велика кімната з дерев'яними лежаками посередині, відсіками під стінкою й коричнево-білими кахлями на підлозі. На лежаках із десяток пластикових мисок, в яких розпарюють віники. Звідси є вихід у суху фінську сауну й баню. Іду спершу в сауну. У приміщенні 3х3 м — трирівневі лавки. Тут паряться 15 людей, переважно чоловіки за 40 років.

— Учора бачив свою бившу, — говорить чоловік із лисиною на голові. — Була з новим мужем. На пальцях кольца, на шиї цепка товста. Приходила на день народження племінниці. Вихвалялася, що її Толік їй усе купляє, шо вона хоче.

— А ти її не питав, у кого то вона тих перстенів понапозичувала? — перебиває товстий вусань. Усі починають голосно сміятися.

— Баня — то місце, де можна від жінки відпочити, — присідає на лавку 54-річний Ігор Попадюк. — Сидимо вдома постоянно, сваримося, надоїдаємо одне одному. Тут у неділю прийшов, зустрівся з мужиками, поговорили про життя. Ніхто на мозги не давить.

Через півгодини заходжу в баню. Зо 20 чоловіків б'ються віниками. За кілька хвилин семеро вибігають із парної й наввипередки біжать у кімнату із басейном. Водойма розміром 10х10 м і завглибшки 1,5 м.

Чоловік середнього віку робить масаж своєму товаришу.

— Не вірю я Тягнибоку, якийсь він неприємний, — каже. — Але шкодую, що за них не голосував. Якщо заставлять зараз "регіоналів" голосувати персонально, то буде якийсь толк. І, може, москалів на місце поставлять.

— А ти знаєш, що ми зараз у руській бані сидимо? — каже інший.

— От ця баня — це єдине, що москалі зробили добре.

Через 3,5 год. Василь Куфлик забирає в касирки свої речі. Одягає на шию ланцюжок, перераховує гроші в гаманці.

— Як заново народився, — говорить. — Учора мене знайомі тягли на річку в ополонці купатися. Придурки, вони ту воду влітку бачили? Я сказав, що в мене своя традиція — банька в неділю.

×