— Слухай, там бабці якісь скажені. Тягнуть усіх до танцю. Мене одна мало не запхала в середину кола. Я вперся, сказав, що нога болить. А вона давай далі тягнути. Ледве відбився. Думав, куртку мені порве, — каже чоловік. Виходить із натовпу на пл. Ринок у Львові.
У суботу о 17.00 міська рада організувала тут танці для пенсіонерів. Перед ратушею вісім жінок у бальних сукнях золотистого кольору і двоє чоловіків у фраках танцюють віденський вальс. Майже всім — за 50.
— Трохи не синхронно рухаються. Видно, як рахують "раз-два-три" собі під ніс. Але все одно молодці. Показують гарний приклад молоді. Нехай не п'ють пиво по кабаках, а роблять щось здорове і корисне, — каже 27-річна Наталія Білинська. Вона займається бальними танцями у школі "Едельвейс".
Під гучні оплески танцюристи кланяються. Ідуть у ратушу перевдягатися.
— Мушу бігти додому, бо чоловік лежить хворий. Він як узнає, де я була, точно дістану. Ще з вечора плаття з шафи витягнула, аби не бачив. Збрехала йому, шо йду до сусідки дивитися на її внука. Його вчора з роддому забрали, — каже жінка у фіолетовій блузці, років із 75. Називатися не хоче.
Танці для літніх людей організувала громадська організація "Самопоміч". Такі акції періодично проводять у різних місцях Львова. У суботу запросили два професійні колективи — "Аматор" і "Шереле". Пенсіонери вчаться в них безкоштовно. Займаються три-чотири рази на тиждень по 1,5–2 год.
— Хтось із відомих казав: "Раніше я захоплювався всім: машинами, лижами, жінками, конями. А зараз моя любов — лабораторія". От і я в минулому був спортсменом. Займався бейсболом. Вирішив, що треба знову до чогось такого піднятися. Танці — то навантаження набагато більше, ніж у спорті. Я після першого тренування прийшов додому — усе боліло. Не міг ні ходити, ні лежати. Але продовжував танцювати. Зараз відчуваю себе чудово, — каже 83-річний Ігор Горожкін. У колектив "Аматор" прийшов три місяці тому.
— Маємо дві проблеми: костюми і чоловіки, — говорить керівник "Аматора" 45-річна Ірина Гучнопольська. — Костюми мусимо шити самі, бо купляти дорого. А нестача чоловіків — загальна проблема бальних танців. Хлопців завжди менше. Вони — на футболі, карате. У нас танцюють тільки двоє. Решта порозбігалися.
За годину глядачі розходяться. Звучить "Кропива" Михайла Поплавського. Жінки продовжують танцювати посеред вулиці. Запрошують туристів, які зупиняються їх сфотографувати. Старші — приєднуються, молоді відходять убік.
— Чи та молодь чимось зараз цікавиться? Знають хіба комп'ютер-інтернет. А ми в молодості так витанцьовували, — знизує плечима 66-річна Ольга Гірчак. Бере під руку іншу літню жінку і йде в коло танцювати під пісню "Варенички".
1 
1
Коментарі