15–16 жовтня торговельно-виробничий комплекс "Південний" святкував 15-річчя. Із його засновником, народним депутатом Петром Писарчуком, 56 років, зустрічаємося в кафе готелю на території комплексу. Він у темних класичних брюках, смугастій сорочці та легкій чорній куртці. Замовляє еспресо.
"Південний" розташований на понад 11 га. Забудований сучасними кількаповерховими будівлями.
— Коли я прийшов сюди, тут був закинутий, нікому не потрібний пустир, болото. Усе під ногами хлюпало та смерділо. Цю ділянку навіть радянська влада вивела з планів забудови. Потрібно було вкласти великі кошти в її освоєння. Навіть самому зараз не віриться, що все це могло статися. Ешелонами завозили вапняк, щоб осушити землі. У підготовку цієї ділянки, прокладання комунікацій вкладено не менше грошей, ніж у те, що зараз є на виду. Прикро, що сьогодні серед львів'ян, на очах яких зводився і розвивався Південний, доводиться чути, м'яко кажучи, неправду. Один час ходили легенди, що це ринок колишнього президента Леоніда Кравчука. Потім говорили, що до нього має причетність Леонід Кучма. Люди не вірять у себе і їм важко повірити в інших, а тому і творять легенди, щоб оправдати свою лінь.
Де взяли гроші для старту?
— Колись я був компартійним працівником. Після розпаду Союзу виявився викинутим на вулицю. Мені тоді було вже 36 років. Потрібно було починати все з початку. Ми з моїм кумом, а він грамотний інженер, вирішили виготовляти автозапчастини до легкових автомобілів. Я мав на книжці 2 чи 3 тисячі рублів. Зняли їх і поїхали в російське Тольятті, на "АвтоВАЗ". Домовилися про постачання деталей. Уже через невеликий проміжок часу реалізував свою ідею. На "Автонавантажувачі" на об'їзній в Рясному почали виготовляти крила до "жигулів". Це був великий дефіцит на той час в Україні. Три роки ми заробляли великі гроші. Потім інвестували їх в освоєння ділянки, де зараз ринок. Хотіли зробити тут величезну, на тисячу машин, автостоянку. Два роки її зводили. Але вона себе не виправдала. Жаль було закинути ці землі, бо вклали в них багато зусиль. Вирішив створити тут промтоварний ринок. Починався він із яток і металевих будок. Але з кожним роком набирав потужності, розростався.
"Південний" — найбільш сучасний ринок області. Як вдається підтримувати порядок?
— Неймовірними зусиллями. Ті, хто мені заздрять, не витримали би тих навантажень, які доводиться нести мені й тим людям, які зі мною працюють. Ми попробували буквально на два-три роки дати собі трохи відпочити. І все. Почали втрачати позиції, скочуватися до рівня примітивного базару. Щоб мати щось у житті, потрібно мало спати і тяжко працювати.
На території ведуть ремонтні роботи, будівництво. Ринок буде змінюватися?
— Робимо докорінну реконструкцію. У першу чергу, ламаємо психологію підприємців, які бояться перемін. Вони мають тепле місце і бояться щось змінювати. Не вірять, що може бути краще. По друге, хочемо створити комфорт для покупців і клієнтів ринку. Вони побачать зовсім інший об'єкт, на якому все буде зроблено для їхньої зручності. Робимо широкі проходи, з'єднуємо комплекси, оснащуємо навігацією. Багато хто, коли заходив на Південний, не знав, як звідси вийти. Адже ринок має понад 40 тисяч квадратних метрів торговельної площі. Тепер кожен прохід матиме свою назву. Це буде повноцінне місто, по якому буде зручно ходити й орієнтуватися. Також намагаємося згрупувати види товарів. Уже зробили кілька великих центрів — дитячий, весільний, будівельний і центр світильників. Я не думаю лише про те, як би гроші потрапили мені до кишені. Намагаюся робити соціальний бізнес. Щоб усім було комфортно і добре. На території комплексу "Південний" є дитсадок, виставковий центр, спортивні зали, дитячі гуртки, церква, поліклініка, початкова школа, залізничні каси. Ними можуть користуватися не тільки ті, хто тут працює. Сюди приходять чимало людей із міста, їхні діти отримують тут знання та позитив. Бачать, якою може бути Україна в майбутньому.
Скільки осіб працюють на "Південному", і скільки податків він сплачує місту?
— Це важко обрахувати. Є товариство, яке будує та утримує "Південний". Крім того, на ринку працюють приблизно три тисячі підприємців. Вони є самостійними господарюючими суб'єктами і також дають робочі місця, платять податки до різних бюджетів. Якщо б це все порахувати, вийшла б немала цифра.
Міська влада судиться з ринком за землі. Чому?
— Скільки світ існує, стільки добро бореться зі злом. Я вважаю, що ми на стороні добра. І наше сумління чисте перед людьми та Богом. Усе решта є суєтою суєт. Минеться — і піна зійде. За всю незалежність України ми мали й маємо у Львові таку владу, яка довела місто до руйнації. І фактично сьогодні воно в боргах і на дотаціях. Дороги і стадіони нам будує держава і не львівські робітники. Тому з таким підходом до роботи нам не по дорозі. Ринок "Південний" є прозорий об'єкт української, а саме львівської інвестиції. Маючи набагато менший бюджет від міського, на території ринку звели сучасний дитячий садок. Тоді як за 20 років у Львові не збудували жодного. Тому хто судді?
Кажуть, на підприємців, які працюють на ринку, чинять адміністративний тиск.
— Якщо говорити про орендну плату, то на "Південному" вона завжди була найнижчою у Львові. Причому, у нас набагато кращі умови для підприємців, ніж на інших ринках. Доки на "Південному" були вільні місця, стояли черги, щоб отримати тут місце. Кожен львів'янин скаже, що в нас ніколи не було кишенькових злодіїв. Тут завжди створювалися нормальні умови як для відвідувачів, так і для торговців. Ясна річ, що є підприємці, які хочуть продавати неякісний товар і ще й по завищених цінах. Ми з ними не укладаємо угод, нехай ідуть на інший ринок і торгують собі в будці. Покупця потрібно шанувати. Зараз на "Південному" найлегше робити тим, хто хоче розвиватися. Для них тут створені всі умови.
Чим керуєтеся, коли берете працівників на певні посади?
— Беремо всіх, але не всі витримують. Основне, щоб людина не хитрила, не лукавила, не мудрувала, а працювала. Якщо вона хоче працювати, але чогось не вміє чи не розуміє, ясна річ, ми їй поможемо. Головне, щоб у неї було бажання. Коли хтось приходить на роботу, щоб відбути день і отримати в кінці місяця якусь платню, то з того толку мало. У нас не Радянський Союз. Людина має рости і розвиватися. Праця є сутністю життя. Можна розбагатіти і без неї. От митники, прокурори чи судді багатіють. Але таке вилазить боком. Щоб дорости до Європи, мало говорити і критикувати президента. Європу потрібно робити в собі.
Що для вас успіх?
— Точно не гроші. Не скажу навіть, що це і повага від людей. Маю достатньо прикладів, коли людям допомагав, а вони платили мені страшною невдячністю. Успіх, напевно, це тоді, коли тебе не розуміють, але ти працюєш. Коли Господь дає тобі можливість реалізувати те, що ти хочеш зробити.
Що порадите бізнесменам-початківцям?
— Тільки одне. Якщо ти задумав щось, то не треба ламатися — вір і йди до кінця. Думати, що я прийду, когось обхитрю і так зароблю, — є погибеллю. Господь так не дозволить. Потрібно вірити в Бога, у себе й тяжко працювати. Тоді прийде більше, ніж ти сподіваєшся. Пам'ятаю, як 1996-го ми поставили ті ятки і столи для торгівлі. Повісили таке велике червоне панно з кока-колою і написом "Ринок "Південний" — ринок європейського зразка". Ясна річ, що тоді до європейського зразка ще було далеко. Асфальту навіть не було. Але минуло 15 років і Південний, незважаючи на всі проблеми, сьогодні без натяжки можна назвати європейським об'єктом. Він є українським по суті, але європейським по формі.
2 
1
Коментарі