У жителів села Олександрівка Хустського району Закарпатської області з настанням спеки не вистачає питної води в колодязях. У більшості криниць вода солона, не придатна до вживання.
— У моїй триметровій криниці вода має солонуватий смак, — каже сільський голова Юрій Сливка, 33 роки. — У сусідів — теж. Селяни набирають солону воду хіба що для худоби — готувати на ній їжу не наважуються. За прісною бігаємо до сусідів через вулицю.
— До мене півсела ходить, — хвалиться Петро Маківчук, 42 роки. — У нас на подвір"ї вода не така солона. Правда, влітку криниця у жаркі дні міліє — беруть багато.
Під селом пролягає потужний соляний шельф, тягнеться аж до Румунії. У часи чеського правління в Олександрівці діяли дві шахти — селяни добували харчову сіль. Радянська влада закрила копальні.
— Казали, що солі в Союзі і так вистачає, — пояснює Юрій Сливка. — На одному зі входів до шахти побудували дитячий садок, а інший засипали сміттям і глиною.
У старому колодязі на в"їзді до села концентрація солі у воді чи не найбільша. Завглибшки криниця сягає 20 метрів. Селяни жартують, що водою з цього колодязя можна огірки солити. А з прісною водою влітку — проблеми.
1 
1
Коментарі