Свій перший прийом громадян на посаді голови Львівської обласної ради провів минулої середи Петро Колодій, 50 років. Аби потрапити на аудієнцію, треба було заздалегідь подати заяву до відділу звернень. Зустріч проводять у спеціально облаштованому для цього кабінеті на вул. Винниченка.
— Скільки голова мені може дати? — питає у приймальні жінка у сірій куртці й тонких спортивних штанях. Біля себе поставила два великі пакунки. — Ага, а може щось виділити голова адміністрації? Ще можна звернутися до міської ради і народного депутата, — примружується, ніби підраховує. То добре, — підводиться з крісла. — Я голосувала за "Свободу", — кидає наостанок.
У просторому приміщенні зібралися близько 40 людей. Це переважно пенсіонери, людей до 30 років немає. Помічник записує тих, хто прийшов по матеріальну допомогу. Таких 16. Колодій запізнюється на півгодини. Сідає за стіл у кабінеті, навпроти шість крісел для відвідувачів. Ззаду стоїть національний прапор.
— У мене було шість операцій, у чоловіка рак простати, ми інваліди, він дитина війни, — перелічує свої біди Ольга Кузьма, 65 років. — Син — інвалід, дочка сама двох сиріт виховує. Прошу фінансової допомоги всім членам сім'ї, а також покращення побутових умов у квартирі, — читає довге звернення. Колодій схилився над документами. — Ми живемо на дві пенсії, не бачимо ні масла, ні м'яса.
— На неї зверніть увагу, — підходить до голови 54-річна Мирослава Костюк із відділу комунальної власності. Сидить за столиком збоку від керівника. — Їй Садовий (міський голова Львова. — "ГПУ") дав двоярусну п'ятикімнатну квартиру. То вона з тих пір ходить і вимагає гроші на ремонт. Голодувала під адміністрацією.
— То скільки вам треба? — піднімає голову Петро Несторович. — Можемо прооперувати хворих за безкоштовними обласними програмами. До помешкання відправимо депутатську комісію.
Заходять п'ятеро сивих чоловіків, розсідаються за столом. Кажуть, працювали на Львівському автобусному заводі. Просять забрати підприємство у теперішнього власника, росіянина Ігоря Чуркіна, і повернути державі.
— До чого він завод довів! — обурюється Роман Пак, 81 рік. — На дахах дерева вже ростуть. Є рішення суду, що приватизація була здійснена незаконно. Усі губернатори і голови рад пропускають це повз увагу. А він заявляє: "У вас на Украінє закони нє дєйствуют". Та робіть щось. Вас же не з Донецька прислали, ви — наші.
— Уперше чую, що є таке рішення суду. Створимо робочу групу, — обіцяє голова.
Дві жінки років під 60 заходять із торбами. Просять повернути їхньому гуртожитку на вул. Шевченка приміщення, яке міська рада віддала священикові.
— Люди зневірюються у "Свободі". Я ж сама голосувала за вас. А ваші брати по партії, міські депутати, вирішили, що це нежитлове приміщення. У нас сім'ї тісняться, хіба нам не знадобились би ці метри? — 60-річна Ганна Городиська викладає на стіл підшивку документів у твердій бордовій палітурці. Каже, назбирала 7 таких томів. — Той священик має дві машини, триповерховий будинок із ліфтом. Якщо не допоможете, звернуся до Тягнибока.
— Розумієте, обласна рада нині — як англійська королева, — пояснює Петро Несторович. — Приймає рішення, але робити нічого не може. Усе виконує адміністрація. Вам треба до мера.
Остання заходить відвідувачка років 35. Прийшла без попереднього запису.
— Слава Ісусу Христу, — вітається. Сідає і довго говорить, як їй тяжко жити.
— А яка у вас просьба до мене? Де ваше звернення? — перебиває голова.
— Я сама двох дітей вигодувала, — не вгамовується та. — Сьогодні такі злочинні схеми діють.
Колодій хапається за голову. Прийом триває три год. Наступний планують провести за місяць.
Має п'ять вишиванок
"Свободівець" Петро Колодій уперше потрапив до обласної ради 2006-го. Після того як попередній голова облради Олег Панькевич став народним депутатом, у грудні минулого року був обраний на його місце. На роботу приходить о 9.15 і затримується допізна. Їздить "Тойотою Камрі". Якщо обідає, то тільки вдома. Мешкає у трикімнатці з дружиною, 37-річною Тетяною, та сином Нестором, 14 років. Має п'ять вишиванок.
Два роки тому лідер львівських "регіоналів" 57-річний Петро Писарчук звинуватив Колодія в тому, що той на початку 1990-х був особистим водієм кримінального авторитета Завіні — Ореста Завінського, вбитого 1994-го на Левандівці. Колодій запевнив, що у цей час працював на підприємстві інженером-механіком. А із Завінським ходили в одну групу в дитсадку та були однокласниками.
7 
1
Коментарі