Із 1 квітня соціальні виплати пенсіонерам збільшили на 7,5 грн. Так уряд хоче покращити купівельну спроможність літніх громадян. "ГПУ" розмовляла з людьми, які отримують великі пенсії.

Колишній депутат Верховної Ради 66-річний рівнянин Роман Омельчук отримує щомісяця 15,9 тис. грн. Живе разом із дружиною Марією, 46 років, та найменшим 16-річним сином Юстином у кам"яниці на 120 кв. м. Вона у престижному районі Рівного — "царському селі".

— За кордони не їжджу, делікатесів усіляких не купую. У мене ж четверо дітей. Допомагаю їм, а що залишається, то витрачаю на прожиття та книги, — каже Роман Юстинович. — Двоє старших доньок — Леся та менша Яна мешкають у столиці. Залишив їм свою депутатську 4-кімнатну квартиру на Харківському масиві. Вони науковці й заробляють мало — півтори тисячі гривень. А 23-річна Неоніла ще студентка.

— Заощаджень не маю. Є копійка, то йде на завершення будівництва. Треба ще огорожу зробити, подвір"я упорядкувати. Вліті порахував: щоб викласти бруківку, за роботу потрібно заплатити майже п"ять тисяч гривень. Вирішив зекономити й сам зробив. Я за освітою інженер.

Хвалиться садом і пригощає яблуками. Картоплю та іншу городину з ринку Омельчуки не купують. Вирощують самі. Торік купили нову "Шкоду Октавію". Вихідними подорожують Україною.

77-річний тернополянин Андрій Зарудний був депутатом Верховної Ради у 1994–1998 роках. Скільки отримує пенсії, казати не хоче.

— 80 відсотків від окладу теперішніх народних обранців, усе законно, — каже. — Грішив би, якби казав, що мало отримую. Живу нормальним життям вільної людини. Спонсорую видання патріотичних книжок, спілкуюся з людьми. Поїхати кудись за кордон здоров"я не дозволяє. Та й роки не ті, щоб подорожувати. Продукти купую на базарі. Двоюрідна сестра приходить, готує. Я бачив голод 1947-го, нині нема на що нарікати. Можу відмовити собі у будь-чому, тільки не в читанні. Хоч якою була б дорога книжка — неважливо. На ліки багато трачу. Минулого року після грипу мав ускладнення на нирки, операцію робили.

Щомісяця 25-го числа 64-річний лучанин Юрій Ковальчук справляє "іменини генеральської пенсії". Полковник у відставці, отримавши пенсію, традиційно пригощає друзів та однополчан у міському кафе "Сніжинка". Гуляють з обіду до смеркання, за все платить "іменинник".

— Із пенсією сім тисяч гривень можу дозволити раз на місяць "разврат по-шукшинськи", як у фільмі "Калина красная", — сміється пенсіонер. — Кому з товаришів треба — зичу гроші. Вони отримують по 700–900 гривень пенсії.

Юрій Ковальчук понад 40 років прослужив у ракетних військах. Побував у Єгипті, Афганістані та Кубі. Дослужився до полковника, хоча обіймав генеральські посади. Високу пенсію отримує за вислугу, бойові заслуги та інвалідність.

Сумно, але жити по-справжньому почав лише на пенсії

— Сумно, але жити по-справжньому почав лише на пенсії. Купив потриману іномарку, дачу під Луцьком і будую хату синам, — каже полковник.

Дружина Ковальчука покинула його за рік до пенсії і виїхала до США із віруючими-баптистами. Юрій Миколайович розподіляє гроші між двома дорослими синами, які разом заробляють менше батькової пенсії. Що зостається — кладе на депозит. Двічі на тиждень із однополчанами ходить до лазні.

— У молодості захоплювався полюванням. Думаю, знову їздити на охоту,  купив новий карабін — дорогий, за 17 тисяч гривень, — каже Юрій Миколайович.

Відставний полковник очолює власний благодійний фонд. Щомісяця купує нужденним пенсіонерам харчі та одяг.

61-річний міліціонер Михайло Лакатош із райцентру Перечин Закарпаття вийшов на пенсію у званні полковника. Отримує більше 6 тис. грн.

Лакатош живе у 2-поверховому будинку з дружиною Маргаритою. Вона працювала начальником Пенсійного фонду в Перечинському районі. Отримує 2 тис. грн. пенсії.

— Багато пішло на облаштування дому, 6 років тому його купили. Добудували вхід, зробили ремонт. Квартиру залишили сину. Влітку перекриватимемо дах черепицею. Поряд маємо ставок, тож і риба своя. На 25 сотках вирощуємо всяку городину. Тримаємо курок, качок, цесарок. Птиця — своя, яйця — також. Купуємо свинину, яловичину, хліб, масло. У холодильнику завжди є ковбаси, ікра, печінка тріски, різні морепродукти. Але ці делікатеси більше для гостей. Мені смакує квасолевий суп із капустою, який готує дружина, — сміється Лакатош.

Каже, за ціле життя жодного разу не був у санаторії, лише раз молодим — на морі.

Іде на місцевий ринок і купує чоловічу туалетну воду фірми "Оріфлейм" за 180 грн.

— Сьогодні гарна погода, сонце, відчувається, що весна прийшла, то вирішив зробити собі подарунок для настрою, — дає понюхати парфум. Запитує, чи приємний аромат.

70-річний Володимир Мильников — полковник у відставці, член Івано-Франківської міської Спілки ветеранів Афганістану.

— У мене пенсія 3,5 тисячі гривень. То так на перший погляд виглядає, що багато, а насправді не відчутно. Моя дружина, вчитель початкових класів, має 700 гривень. На такі гроші взагалі далеко не розженешся, тому живемо і помагаємо дітям із моєї получки. Маю онуку — Юлю, торік на менеджера по туризму закінчила у Франківську. Навчання було платне, ну, то ми з бабушкою і помагали. Для себе грошей нібито стає, бо нічого особливого не треба. Живемо у 3-кімнатній квартирі, маю пільги як учасник бойових дій — сплачую 25 відсотків за комунпослуги. Щоправда, останнім часом здоров"я стало підводити, а ліки дорогі.

Львів"янка 58-річна Марія Коців отримує 602 грн пенсії. Жінка 35 років пропрацювала медсестрою у Львівській міській лікарні.

— Усі гроші йдуть на оплату комунальних послуг та харчі, — розповідає пенсіонерка. — Добре, що син допомагає, а то не знаю, як би виживала.

Марія Михайлівна живе сама в однокімнатній квартирі. У помешканні встановлено автономне опалення, лічильники на воду, газ та електроенергію.

— Узимку платила за комунальні послуги 250 гривень, тепер на сто менше. Економлю на всьому. Опалення вмикаю лише тоді, коли на вулиці сильні морози. Крани син поремонтував, щоб вода не текла, а світло у мене без потреби ніколи не горить.

Продукти жінка купує на базарі. Каже, там дешевше. У супермаркети ходить лише під час знижок та акцій. На харчі в місяць витрачає до 300 грн.

— Основна моя їжа — це крупи та олія. З м"яса купую двічі на місяць курятину. На побутову хімію витрачаю до 50 гривень на місяць, у мене тільки найнеобхідніше — порошок, шампунь, мило, зубна паста та засіб для миття посуду. А решту мию та чищу народними способами.

Пенсіонерка заощаджує на проїзді. Їздить лише у трамваях і тролейбусах — у громадському транспорті пенсіонерів возять безкоштовно. Одяг купує нечасто. Якщо є змога, то у стокових магазинах, куди привозять одяг із Європи за зниженими цінами, та на розпродажах.

— Лікуватися тепер дорого, в аптеку заходжу рідко. Я гіпертонік, тому купую препарати для пониження тиску, проте лише тоді, коли приступи.

Марія Коців мріє отримувати хоча б 2 тис. грн щомісяця. Каже, з такою пенсією змогла б допомагати дітям та внукам.

Оксана ЛЕВИЦЬКА

×