"Отут усе сталося, — каже тернополянка Наталія Дрозд, 35 років. Жінка витирає сльози й показує на вікно четвертого поверху гуртожитку, що на вул. Фабричній, 2. — Якраз Вербна неділя була і День космонавтики. Я годувала двомісячного Тарасика, а Ромцьо, він мав два з половиною роки, відійшов на хвильку від мене. Раптом почула страшний крик — якийсь чоловік біг сходами знизу і кричав, що чиясь дитина впала з вікна. Я вся затерпла. Зразу відчула — то мій Ромко. Уже не пам"ятаю, як вибігла. Кинулася під дім, а там — калюжа крові і моє дитя лежить. Схопила, а він не дихає."
Приїхала "швидка". Лікарі спочатку сказали, що вже нічим не допоможуть. Однак забрали хлопчика з мамою до обласної дитячої лікарня. Роман Дрозд два тижні пролежав у реанімації як безнадійний, у стані церебральної коми.
Відтоді минуло дев"ять із половиною років. Нині хлопець сам ходить. Навчається у шостому класі, має гарні оцінки. Щоправда, досі раз на квартал приймає різні процедури.
Розмову з матір"ю продовжуємо в центрі реабілітації дітей-інвалідів Тернопільської обласної дитячої лікарні. До ноги Романа підключений жмут дротів, поруч — прилад, який видає імпульси. Під стелею, перед ліжком — великий екран. Іде серіал про людину-павука. Роман запевняє, що почувається добре:
— Мрію стати космонавтом, літати.
У червні в лікарні була дружина президента Катерина Ющенко. Вона розмовляла з хлопцем, подарувала кілька ігор.
Лікарі спочатку сказали, що вже нічим не допоможуть
— Ми мали одну стежку — до церкви, — продовжує Наталія Дрозд. — Молилася вся родина. У Колодіївку, Почаїв, Зарваницю їздили. А ще, якби не лікарі з неврології, не знаю, чим би то закінчилося. Ліки дуже дорогі.
Наталія отримує пенсію з догляду за дитиною — 520 грн на місяць. Чоловік Олег, 37 років, тривалий час заробляв у Португалії на прожиття сім"ї і лікування сина.
У палату заходить лікар Наталія Свірська, 50 років. Саме до неї привезли Романа після падіння. Нині вона — завідувач Центру реабілітації дітей-інвалідів обласної дитячої лікарні.
— Він був у дуже тяжкому стані, — згадує Свірська. — Мав внутрішньочерепний крововилив, перелом шийного відділу хребта, спастичний тетрапорез, був паралізований. Якби не гілка, за яку зачепився під час падіння, і клумба, на яку впав, усе могло би закінчитися трагічніше. Лежав у нас півроку, ледве дихав. Але вже у п"ять років самостійно пішов. У нас тут різні діти. Є й такі, що з другого поверху падали, і після автоаварій. Але щоб із четвертого — тільки Роман Дрозд. Лікарі зробили все, що могли. А може, йому допомогло ще й прізвище таке — пташине. Або ангели.
9 
35413
Коментарі